Почала згадувати Софія свого колишнього кавалера, що міг би її дітей всім потрібним забезпечити й ще б залишалось на їх бажання, а зараз же вона змушена їм у всьому відмовляти.

Щоразу коли Софія чула прохання своїх дітей про купівлю чогось кращого, на її очі наверталися сльози. Вона не могла змиритися з думкою, що так міцно засіла у її голові: якби вона тоді вчинила інакше, то зараз би все було краще, але вже пізно.

Софії недавно виповнилось двадцять років, як вона познайомилась з молодим фермером, що приїхав у їхнє село. Звичайно, йому відразу сподобалась красива й добра сільська дівчина, тому він почав до неї загравати.
Софія навіть не дивилась у сторону фермера, хоч і красенем він був, бо вже давно її серце належала Ростиславу. Вона б за ним і одружилась б, і на край світу втекла б, але ж не могла кинути батьків тонути далі у цій бідноті, тим паче батьки все більше на неї натискали, щоб придивилась до чужинця, адже він багатий, не те що її бідний коханий.

Ростік був хорошим хлопцем, але його маму у селі недолюблювали, бо з’явилась вона тут без чоловіка, купила хату, а через кілька місяців народила сина. Нікому нічого не розповідала й дивилась з підозрою на людей. Проте це не завадило її синові ще маленьким хлопчиком закохатися у яснооку Софійку.

Все ж Софія вирішила довіритися своєму серцю й одружилась з коханим. Батьки не могли зрозуміти доньку, що втратила такого хорошого й перспективного нареченого, але таки благословили її.

Софійка пішла у невістки й, на щастя, відлюдькувата свекруха виявилась дуже доброю жінкою, що прийняла дівчину, як рідну доньку. Вони жили у мирі й злагоді, хоч і дуже бідно.

Але все у їхньому житті змінили діти. Вони вимагали багато грошей на себе й уваги, тому поки працювати міг тільки чоловік, що перебивався різними підробітками по їхньому й сусідніх селах. Тут і почала згадувати Софія свого колишнього кавалера, що міг би її дітей всім потрібним забезпечити й ще б залишалось на їх бажання, а зараз же вона змушена їм у всьому відмовляти.

Не міг довго Ростислав дивитися на засмучену дружину й прийняв рішення їхати на заробітки. На щастя, зі своїми золотими руками чоловік там не пропав й незабаром у будинку почалися великі ремонти й маленька «халупа» перетворилась у красивий двоповерховий будинок.

rebloggy.com

Софія не могла повірити своєму щастю, адже її Бог нагородив за бідне дитинство тим, що дав чоловіка, якого вона кохає і який може забезпечити дітей всім потрібним.

Коли вони вже одружили старшого сина, то Ростиславу прийшов лист від його біологічного батька, якого чоловік ніколи не бачив, у ньому повідомлялось, що той доживає останні дні й хотів би наостанок зустрітися з ним.

Ростислав пробув у столиці місяць. Тиждень він проводив час з батьком, говорив й вислуховував пробачення, а наступні тижні оформлював документи про спадщину, адже він був єдиним спадкоємцем цього дуже багатого чоловіка.

З того моменту їхнє життя ще покращилось, бо нарешті чоловік припинив їздити на заробітки, а відкрив своя справу, а Софія щаслива, що нікуди не потрібно чоловіка відпускати й у всьому йому допомагає.

Пам’ятайте, що наше серце завжди обирає того, хто нам потрібний та з ким ми будемо щасливі, тому йдіть за його покликом й не забувайте, що таке людяність та честь.

 

Оцініть статтю
Дюшес
Почала згадувати Софія свого колишнього кавалера, що міг би її дітей всім потрібним забезпечити й ще б залишалось на їх бажання, а зараз же вона змушена їм у всьому відмовляти.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.