Почути таке від коханої людини, а особливо від батька твоєї дитини, яка ось-ось повинна народитися надзвичайно важко. До такого ніяк не можна підготуватися.
Коли я розповіла Олександрові що вагітна, то він просто сяяв від щастя. Декілька разів він перепитав чи справді я зроблю його татом. Вже через кілька хвилин він натхненно малював мені плани нашого спільного майбутнього. Розповідав про квартиру яку ми придбаємо, як облаштуємо дитячу кімнату, якими будуть наші будні та як ми прийматимемо гостей. Я не могла натішитися тим, що маю такого чоловіка. Про що ще можна мріяти вагітній жінці.
Перші місяці вагітності проходили чудово. Олександр виконував кожну мою забаганку. Захотілося гарячого чаю о третій ночі – будь ласка. Єдине, що він міг сказати, так це скільки цукру мені покласти. Приготувати якусь незвичну страву, яка існувала лише в моїй уяві. Немає проблем. Він вже біг до магазину за потрібними інгредієнтами. Про такого чоловіка можна тільки мріяти.
Не забував Олександр й про свою обіцянку про власну квартиру. Весь цей час ми мешкали з його батьками. Кілька місяців він трудився над написанням своїх картин. В нього було замовлення від галереї. Випадково його побачили агенти та запропонували написати декілька робіт для виставки-аукціону. Від того, за скільки будуть продані картини залежало наше майбутнє. Тож він міг цілими днями не виходити з кімнати та творити. Бувало таке, що прокинувшись серед ночі я бачила як горить світло у його «майстерні».
Й ось я на восьмому місяці вагітності. За кілька тижнів потрібно народжувати. Ми вже домовилися з лікарем та готували речі для пологового будинку. Якраз проходила виставка мого чоловіка. Через невелике недомагання я так й не змогла її відвідати. Та мені й не дуже хотілося, щоб замість того, щоб насолоджуватися своїм тріумфом Олександр постійно переживав за мене. Я залишилася чекати його вдома.
Прийшов чоловік лише на наступний день. Він був сп’янілий та засмучений. Без слів я зрозуміла, що його роботи не зацікавили учасників аукціону. Він щось говорив про те, що не зміг втілити наших мрій, що недостойний чоловік та батько. А потім взагалі мене приголомшив. «Без мене тобі буде краще. Що я за чоловік, якщо не можу забезпечити свою родину. Нам краще розлучитися, щоб ти могла бути щасливою». В той момент я не втрималася й дала йому ляпас. Я розуміла, що його слова ц просто п’яні нісенітниці. А коли він й далі почав говорити свої вигадки я знову не втрималася та відрахувала йому ще кілька уд аpiв. Не слабо так для вагітної жінки на восьмому місяці.
Коли Олександр проспався, то навіть й не пам’ятав про те що сталося. Лише запитував чому в нього болить щока. Зрештою, картини вдалося продати. Й хоч не за таку ціну на яку розраховував мій чоловік, проте грошей для життя нам вистачило. Головне, що ми залишилися родиною.
