Знаю-знаю, що деякі з Вас будуть мені писати, що “дарованому коню у зуби не заглядують”. Що зараз пенсіонери живуть, ледве зводячи кінці з кінцями. Що я далека від реальності…Але мова зараз піде про пенсіонерку, у якої нема проблем з грошима.
Моя свекруха все життя пропрацювала головним бухгалтером на заводі, пенсію заробила нормальну. Також має пенсію по інвалідності, у якості додаткового заробітку здає ще однокімнатну квартиру у місті. Самі ж зі свекром живуть на дачі влітку. Тримають город, невеличке господарство: курей, качок, індиків та кроликів. Зимою перебираються у квартиру.
Свекруха моя живе дуже непогано, хоча на людях прикидається бідолашною родичкою. А ось онуку купити подарунок у неї грошей немає. Вона живе за приказкою: “Невістка-чужа кістка”. Тому мого сина подарунками та гостинцями не балує. Інша справа дочка…
У мого чоловіка є молодша сестра. Її дівчаток свекруха просто обожнює, зі шкури геть лізе, аби їм догодити. Дорогі подарунки, кишенькові гроші. А ми самодостатні, все може заробити самі. Нам допомагати не потрібно. У всякому разі так вважає моя свекруха.
На літо хоч би раз онука забрали на свіже повітря погостювати. Ні…Дзуськи! Проте діти сестри там гостюють постійно.
Минулого місяця в Арсенка був день народження. Йому виповнилося 7 років. Чоловік був на той час у відрядженні. Я приготувала святковий стіл для друзів у кімнаті сина. Для дорослих накрила стіл на кухні. Прийшли свекор зі свекрухою вітати сина.
Перед цим вони зарізала свиню і вдало її продала. Свекруха почала словесно вітати Арсенка, обіймала, посміхалася, а потім вручила якийсь пакет з ремаркою, що там речі для школи. Коли ввечері гості розійшлися, то я відкрила подарунок.
Людині милі...Я була ошелешена. Завдяки характерному запаху я зрозуміла, що дорога свекруха робила покупку в “Секонд-Хенді”. Зовнішній вигляд цих речей залишав бажати кращого. Син дуже засмутився. Речі ми віднесли до соціального центру.
Ще один подаруночок був завернений в старі сорочки: баночка абрикосового варення. В людини город, господарство, велика пенсія, і вона не посоромилася подарувати моїй дитині це лахміття? Чим мій син гірший від її онучок? Я була розлючена.
Через декілька днів чоловік повернувся з відрядження. Я довго терпіти не стала, вилила чоловікові всю правду про його матусю. Як не соромно дарувати такі подарунки! Вдома був страшний скандал. Чоловік обізвав мене егоїсткою і що я не вмію нічого цінувати. “Адже його мама старалася і від чистого серця вибирала речі в секонді, і варення варила сама, зі своїх абрикос. Взагалі-то дорогий не подарунок, а увага. ”
А я взагалі стала думати про те, що треба тікати від цієї сімейки світ за очі.
