В юності ми з дружиною були страшенно закохані один в одного. Марина була милою, доброю, зажди усміхненою та дуже красивою дівчиною. Ми одружились, згодом в нас народилась донька. І, здавалося, в цілому світі не було сім’ї, щасливішої від нашої.
Та, на жаль, з роками в нашому ідеальному світі щось почало змінюватись. Дружина моя стала похмурою та незадоволеною, все більше у неї з’являлося претензій до мене. Час від часу в нашому домі почали мати місце конфлікти, які згодом взагалі стали звичним заняттям вперемішку з криками.
Ми віддалялись один від одного, я переставав бачити у Марині ту милу добру дівчину, якою вона колись була. Вона стала для мене чужою людиною.
Єдиним виходом із ситуації, що склалась в нашій сім’ї, я бачив лише розлучення.
Ми розійшлися і кожен з нас почав жити своїм життям. Я завантажив себе роботою, окрім основної знайшов ще додатковий підробіток. З однієї сторони – це допомагало відволікти себе від докорів сумління, що я залишив свою доньку рости без батька, з іншої – я вірив, що даючи якомога більше матеріального своїй дитині, зможу хоч якось компенсувати свою відсутність в її житті.
Потім від давніх знайомих дізнався, що Марина одружилась вдруге.
Не можу сказати, що ця новина мене сильно засмутила, найважливішою ціллю для мене було – забезпечити життя доньки, я хотів, щоб моя дитина ні в чому не відчувала обмеження, щоб відвідувала хорошу школу, носила кращий одяг, відвідувала кращих репетиторів… Я вірив, що всі кошти, що я перераховував колишній дружині на карту, тратилися саме з таким призначенням. Але як же ж я помилявся! Зустрічаючись зі своєю десятирічною донькою, з кожним разом все більше і більше, знаходив підтвердження, що всі мої гроші тратяться зовсім на інші цілі.
Марина ніде не працювала, як вияснилося згодом – її новий чоловік також. Тобто, що виходить, що увесь цей час, я своїм коштом утримував двох повністю дієздатних, але безпринципових людей! Моя донька не бачила навіть меншої частки із того, що я перераховував на картку Марини стільки років. Бідна дитина і не підозрює, що через свою жадібну і немудру матір, вона позбавлена багатьох привілеїв в цьому житті.
Що сталося із тою доброю і щирою жінкою, яку я колись так любив! Все частіше я почав задумуватись над тим, що, можливо, це моя вина. Можливо, колишня дружина стала такою бездушною через мене. Можливо, варто було б вберегти сім’ю, розібратися в тих змінах, що проявились в Марині…
Хоч це й далося мені нелегко, але я перестав платити аліменти та перераховувати будь-які кошти. Не хочу більше забезпечувати життя двох дорослих і безсовісних ледарів.
Зараз через суд я намагаюся добитися справедливості. Що мати моєї дитини тратить гроші на себе, а не на доньку.
