**Прогулянка хмарами**
З сірого неба сипав дрібний дощик. Данило підставив обличчя, і шкіра миттю вкрилася водяним пилом. Він із задоволенням вдихнув повною грудкою вологий повітря.
За спиною із металевим брязкотом замкнулися ворота в’язниці. Він поправив ремінь спортивної сумки на плечі й швидким кроком пішов уздовж високої цегляної огорожі…
***
За два з половиною роки до цього
Данило їхав містом, намагаючись заглушити в собі роздратування й злість. Куди поділася любов? Чому вони з дружиною перестали розуміти один одного? На пасажирському сидінні захлинався мелодією дзвінка кинутий телефон.
Мелодія раптом затихла.
— Отак краще, — процедив Данило крізь зуби.
Але не встиг він доїхати до наступного світлофора, як телефон задзвонив знову.
— Ну що ще? — зірваним голосом спитав він і схопив апарат у руку.
— Данилко, я так більше не можу. Ти втік, ми не договорили…
Оксана говорила й говорила, продовжуючи сварку, що почалася вдома. Її слова вкручувалися в мозок, заважаючи думати й дивитися на дорогу. Данилові схотілося крикнути: «Замовкни!»
— Чого мовчиш? — підвищила голос дружина.
— Я знаю, що ти хочеш від мене почути. Погоджуюсь. Нам краще розійтися, аніж продовжувати мучити один одного. — Він ударив по гальмі, ледь не проскочивши на червоне. Телефон вислизнув із пальців, і Данило дивом встиг його впіймати.
— Таточку… — почувся в трубці плаксивий голос доньки. — Не йди, таточку!
— Що ти, Соломійко? Я ж не йду, не плач. Скоро буду вдома…
Іззаду пролунав різкий сигнал.
— Їду, їду, — буркнув Данило нетерплячому водієві.
Він додав газу й кинув телефон, на мить відвівши погляд. У цю мить машина врізалася в невидиму перешкоду, а потім удар ззаду штовхнув її вперед. Ремінь врізався в груди, коли Данила кинуло на кермо.
— Трясця! — вилаявся він і вискочив із авто.
На мокрому після дощу асфальті, перед його машиною, обличчям униз лежала підліток…
— Викличте «Швидку»! — крикнув він натовпу на тротуарі й нахилився над дівчинкою.
Так закінчилося його звичне життя, де були робота, дружина, донька…
Данила засудили на два роки. Він вважав, що йому дісталося м’яко. Якби хтось збив його Соломійку, він би власноруч прикінчив водія на місці.
Дружина одразу подала на розлучення, через півроку вийшла заміж і з донькою виїхала в інше місто. Тепер він розумів — у неї давно був коханець. Саме тому вона провокувала сварки.
***
Данило
Підійшовши до четвертого поверху, він подзвонив у двері своєї колишньої квартири, знаючи, що його ніхто не чекає. Потім натиснув кнопку біля сусідських дверей.
— Даниле?! Повернувся? — здивовано скрикнула літня сусідка. — Твої ж виїхали, знаєш?
— Знаю. Чи не залишили ключів?
— Авжеж, зараз принесу. — Жінка пішла в кімнату й невдовзі повернулася з ключами. — На, візьми. Заходи, якщо що, я завжди вдома.
Квартира зустріла його важкою тишею. У дитячій на ліжку сидів забутий Соломійкою плюшевий ведмедик, який Данило подарував їй на п’ятиріччя. Він притулив ведмедика до обличчя й увітВін стиснув ведмедика міцніше, відчуваючи, як у грудях щось розривається, і раптом зрозумів, що справжнє відпущення прийде тільки тоді, коли він наважиться сказати правду.
