Подруга поділилася радісною новиною – вона тепер у новому статусі дружини. Це треба ж було 10 років дружити, щоб навіть не отримати запрошення на церемонію розпису. Марина виправдовується, що чоловік хотів відсвяткувати лише в найближчому колі рідних. А я, виходить, уже далекою знайомою стала. Скільки разів мені доводилося вислуховувати від подруги про те, що всі чоловіки однакові. Козли та й по всьому.
Вона ж як тільки з кимось розійдеться, так одразу до подруги в жилетки плакатися. Жодного разу її не проігнорувала, постійно жаліла, заспокоювала. От і маю тепер, проміняла найкращу подругу на якесь там кохання. Теж мені знайшла за кого заміж іти.
Знаю я її Артура, жеребець такий, що жодної спідниці не пропусте. Марина каже, що він заради неї змінився, на інших більше не дивиться. Все для неї робить, нічого не жаліє. Ото вже наївна дурепа.
Телефоную якось до неї, запитую може зустрінемося на вихідних, магазинами пройдемося. А вона мені:
-Не можу, я ж тепер заміжня. Чоловікові треба увагу приділяти.
-А він що мала дитина, що ти боїшся його вдома без нагляду залишити? Чи виходить тепер у твоєму житті немає місця для зустрічей із найкращою подругою? – обурююся я.
-Ну ти повинна зрозуміти, як подруга, що тепер Артур у мене на першому місці. От коли сама заміж вийдеш, тоді не судитимеш мене.
-То виходить мені треба вийти заміж, щоб розуміти тебе? Раніше якось і без цього обходилася – я вже зрозуміла, що ця розмова ні до чого не призведе, але не хотілося першою класти слухавку.
-Ти не знаєш, яке це щастя прокидатися поруч із коханою людиною, проводити разом день, триматися за руки, обійматися. Відчувати чиюсь любов – співала мені закохана Марина.
-То ти про всі переваги заміжнього життя розповідай, не приховуй. Яке це щастя стояти біля плити, щоб порадувати коханого. Яка радість прибирати у квартирі у вільний час, замість того, щоб відпочити, щоб Артурові було приємно. Як прекрасно прасувати його сорочки, набагато краще, ніж зустрітися з подругою та пройтися по магазинах, а потім піти у кафе та наїстися досхочу смажених крилець.
-Ой, навіть не згадуй. Так захотілося…
-Е ні, Марино, ти тепер про таке навіть не думай. У тебе ж чоловік, за фігурою треба стежити, жодної шкідливої їжі, лише салатики. Ну ти насолоджуйся своїм заміжжям, а я таки піду по магазинах, куплю собі обновочки, а потім зайду у наше кафе, щоб наїстися досхочу. Після чого повернуся у свою порожню квартиру, де мені ніхто не заважатиме подивитися улюблений серіал та відпочити.
Не знала я, що там де починається заміжжя, закінчується жіноча дружба.
