Я завагітніла у шістнадцять. Історія яких тисячі. Закохалася в хлопця, а він мною скористався й коли дізнався, що я вагітна, то просто зник. Подруга порадила знайти в інтернеті для дитини батьків, поки вона ще не народилася. Щойно я зареєструвалася на сайті, як на мене, посипалися пропозиції з усіх сторін. Не знаю чому, але мій вибір впав на молоду пару. В анкеті було написано, що чоловік працював лікарем, а дружина вчителькою у приватній школі. Що може бути краще для моєї дитини.
Ми швидко про все домовились. Мені було ніяково торгуватися за свою дитину. Останні місяці вагітності я жила в цієї сім’ї. Вони запросили мене до свого приватного будинку й оточили такою турботою, що я ще раз впевнилася, що зробила правильний вибір довірившись їм.
Але те, що вони постійно розмовляли з моїм животом було для мене дивним. Чоловік-лікар сказав, що на такому періоді вагітності діти вже чують все, що відбувається навколо. Він говорив з дитиною, наче вона вже народилася. А його жінка грала мені щодня на фортепіано. Я дивилася на те, як вони люблять мою ненароджену дитину й плакала. Вони зовсім чужі люди, а так хочуть мою дитину. А я рідна мама й пр одаю його наче якесь цуценя. В якийсь момент навіть виникла думка від всього відмовитися та залишити дитину. Але коли я згадала квартиру у якій живу, маму, яка не хотіла, що б я залишала дитину, те, що я не маю, а ні роботи, а ні підтримки від близьких та порівнявши це все з тим, що я бачила в будинку цих людей я не змогла вкрасти у дитини майбутнє.
