Дві подруги
Вони колись були подругами…
Точніше, ними й залишалися, як гадала жінка з третього поверху. Її подруга, з п’ятого, була писаною красунею. Або принаймні так вважала сама. Вона спускалася до сірої миші, як про себе називала свою подругу з нижнього поверху, лише для того, щоб похизуватися або поскаржитися на життя. Колись вони разом вчилися в школі, а потім разом вступили на економічний факультет університету, який миша успішно закінчила і влаштувалася службовцем у банк.
Красуня ж вдало вискочила заміж за одного заможного папочки на п’ятому курсі та кинула навчання. Після розлучення їй дісталась чимала сума та невелика щомісячна допомога. Мільйонер був готовий заплатити й більше, щоб позбутися її, але адвокат погано попрацював — і залишилася вона одна, з грішми, що швидко танули через її непомірні запити… Тож красуня перебувала у вічних пошуках і спускалася вниз лише для того, щоб розповісти миші про свої перемоги та поразки.
— Усі чоловіки — козли, — говорила вона, сидячи в кріслі та переглядаючи черговий жіночий журнал (нічого іншого вона не читала).
І навчала свою подругу:
— Хочеш знайти собі класного хлопця? Читай жіночі журнали.
Одягнена вона була в короткий, спокусливий халатик з глибоким вирізом. Доглянуті руки та яскраво-червоні нігті різко контрастували з поношеним халатом сірої миші та її від праці грубими руками — треба було прати, прибирати, готувати й ходити по магазинах. Обидві були незаміжніми, дітей поки не мали, але миша відчайдушно хотіла і те, й інше, а красуня бажала лише одного — щоб нею всі захоплювалися, давали гроші й нічого від неї не вимагали.
— Усі чоловіки — козли, — повторювала красуня, крутячи в пальцях тонку жіночу м’ятну сигарету, — Один лисий, другий низький, третій багатий, але скупий, уявляєш?
І з обуренням додавала:
— У нього стара машина, дача за містом, і він хотів, щоб я йому готувала.
Вона сміялася:
— Можеш уявити мене за плитою або на старій машині? Фууу…
Миша зітхала й думала про себе:
— Мені би того лисого чи низького. Я б і готувала, і на дачу з радістю їздила.
— Козли, — констатувала красуня.
А тим часом, маєте знати, пані та панове, вона спускалася до миші зі своїм котом — вічно брудним, худим, у павутинні.
У миші ж жила кішечка, теж стерилізована, як і кіт, але це не заважало йому нерівно дихати до котячої красуні. Та відповідала бідолаші взаємністю.
— Що? Знову ця стерва тебе не нагодувала й під ліжко загнала? — питала вона худорлявого кота.
— Нам, чоловікам, — хорохорився кіт, — негоже скаржитися. Ну, не нагодувала — то й що? На вулицю не виганяє. А під ліжком теж непогано. Багато павутиння, звісно, але зате можна сховатися. І б’є майже ніколи… Тільки якщо поганий настрій.
— А в неї буває хороший настрій? — цікавилася кішечка.
Кіт важко зітхав і притулявся до неї. Кішка знімала лапкою павутиння зі страждальця й облизувала його мордочку. Кіт починав муркотіти. І так, пригорнувшись до своєї красуні, засинав.
— І що твоя кішка знайшла в моєму обірванці? Він же нічого, крім погроз і ляпасів, не розуміє, — казала красуня.
Мишу переймало, і вона підкладала брудному коту шматочки курки. Той, давлячись, їв. Їв і плакав. А пухнаста кішечка-красуня важко зітхала й вилизувала свого нещасного кавалера.
Свою кішку сіра миша любила, точніше — обожнювала. І в неї було все. Все, що тільки може побажати котяча душа. А брудний кіт нічого не хотів. Він мріяв лише про дві речі — поїсти й побачити свою улюблену кішечку.
Так вони й зустрічались кілька разів на тиждень. Миша готувала обід, вечерю й годувала красуню з її котом. Також позичала їй гроші зі своєї невеликої зарплати. Гроші, які красуня ніколи не повертала. Вона вважала, що робить миші послугу, беручи в неї в черговий раз у борг. А настоювати й сваритися сіра миша не вміла. Та й боялася втратити єдину подругу.
Отже.
Одного вечора красуня прибігла зі сяючими очима.
— Спіймала. Спіймала! — скрикнула вона. — Високий, стрункий, не старий, мільйонер. У нього мережа супермаркетів по всій країні. Ох, я його розкручу. Я з нього витягну все. Він у мене не відвертиться дріб’язковим розлученням.
Миша мовчала й намагалася схвально посміхатися, хоча їй було гидко це слухати. Але в кінці тижня в її двері зайшли…
Красуня повідомила своєму вибраному для шлюбу й розлучення, що внизу живе її стара подруга, потворна, невдаха, сіра миша. І вони зібралися у гостину.
Красуня хотіла продемонструвати своєму кавалеру разючу різницю між нею й сірою мишею. Деякі жінки іноді тримають при собі таких подруг, щоб на їхньому тлі виглядати найкрасивішими.
Миша подивилася на Жоржа, зрозуміла, що саме таке щастя, і раптом усміхнулася, адже тепер у неї було все, про що вона мріяла — і кішка, і чоловік, і щире кохання.
