Так вийшло, що мої діти відмовилися від мене. Син і донька, я думала, що з роками вони стануть опорою для мене, а виявилося зовсім по іншому.
Коли діти були зовсім маленькими, мій чоловік помер. Я залишилася одна. Не буду говорити, як важко жити на одну зарплату. Тому доводилося підробляти. Заробітки були різні, навіть під’їзди мила, щоб полегшити наше існування. Жінка сильна натура. Так я думаю про себе. Не знаю, де брала сили, але дітей підіймала. Вдягнені ходили не гірше від інших. Коли були маленькі, допомагали мені. Я думала, що виховала добрих, надійних дітей, які не залишать маму в тяжку хвилину.
Після закінчення школи обох вивчила в інституті, допомогла знайти гарну роботу. Коли одружилися, опікувалася онуками. Їх у мене двоє. Водила до дитячого садочку, на гуртки й секції. А коли підросли, в моїй допомозі більше не потребували. В цей час я стала хворіти. Одного разу сусідка викликала швидку допомогу, і я потрапила в лікарню. Я відразу зателефонувала сину, сказала, що потрібні ліки.
Син відповів, що дуже зайнятий. Тому скине гроші на картку сестрі, а вона купить необхідні ліки. Донька з’явилася в лікарні один раз. Купила ліки, які сказав лікар, і за місяць не приїхала жодного разу. Приходила провідувати сусідка, яка викликала швидку.
Мене виписали з лікарні, але стан мій не набагато покращився. Лікар говорить, що потрібен постійний догляд. Телефоную сину, щоб забрав мене з лікарні. Він знову перекладає те на сестру. Коли донька приїхала, щоб забрати мене, дуже незадоволена, що брат сам жодного разу не приїхав, а її посилає. Я слухала те, а потім повідомила, що мені потрібен догляд, на що донька зателефонувала брату і кричала, що вона працює і доглядати маму в неї немає часу. Що їй відповів мій син, не запитувала.
Подякувала дочку за те що привезла додому, і відмовилася від будь-якої подальшої допомоги. Донька швиденько поїхала. Мені допомагає сусідка, яка викликала швидку. А я думаю, коли мої діти перетворилися на черствих людей? Де моя провина? Чи я не одна така?
