Стефа не знала своїх батьків. Мати покинули світ, коли її народжувала, а тато не зміг пережити утрати дружини, тому почав пити оковиту. Через декілька місяців його позбавили батьківських прав й Стефа переїхала жити до дідуся. Старенький взяв під своє крило цю маленьку ні в чому не повинну дитину.
Жилося їй важко. Не вистачало батьківської любові й тепла. Дідусь гарно до неї ставився й піклувався, як міг. Та роки брали своє, тож з часом він занедужав. Тоді вже Стефі довелося за ним наглядати.
Коли настав час вступати, після закінчення школи, до училища, дівчина довго думала, яку ж стежину їй обрати. Дідусь порадив йти на фельдшера. Тварин дівчина любила й гарно до них ставилася. Вона поміркувала й погодилася. Навчання давалося їй легко, вона отримувала гарні оцінки й із задоволенням вивчала улюблену справу.
Щоправда, за навчання доводилося платити чималеньку суму. З цим допоміг дідусь, відкладав кошти зі своєї пенсії. На життя їм вистачало, хоч і не дуже заможне. Під час навчання Стефа познайомилася з Миколою. Між студентами закрутився роман. Дівчина по вуха закохалася в хлопця й не могла уявити свого життя без нього.
Після випускного вона повернулася в село, де жила. Там влаштувалася на роботу у ветеринарну клініку. З Миколою вони продовжували підтримувати стосунки й нарешті хлопець запропонував одружитися. Наречена була на сьомому небі від щастя. Нарешті в її житті все налагодилося. Робота, коханий, дідусь чого ще можна бажати.
Весілля вирішили робити невеличке. Запросили лише найрідніших людей. В зазначений день Стефа одягнула білосніжну сукню, фату й з нетерпінням чекала на прихід нареченого. Микола з’явився на її порозі значно раніше. Він прийшов сам, Стефі це не подобалося. Погана прикмета, бачити наречену до весілля. Хлопець не церемонився й відверто зізнався, що передумав. Своїх гостей він попередив. Він розірвав з нею стосунки у такий важливий день. Дівчина ще ніколи в житті не відчувала такого сорому та ганьби. Як же їй тепер жити й дивитися в очі односельців?
Через дві години прийшли гості зі сторони нареченої. Замість щасливих наречених на них чекала страшна записка: «Пробачте за мою слабкість. Микола мене покинув, а я не зможу жити із цим тягарем». Усі зрозуміли, що сталося щось лихе. Розпочали пошуки зниклої нареченої. Прочісували кожен куточок села, розпитували у людей, чи не бачили вони Стефи. Усі сліди вели до річки. Саме там її й знайшли. Щасливий день перетворився на страшну трагедію.
