Максим та Ірина були друзями ще з часів дитячого садочка. Жили вони по сусідству, тож матусі вирішили не розлучати їх, адже так і зручніше, і безпечніше.
У школі діти навіть сіли разом за партою. Матір Іри переймалася, аби її донечку ніхто не образив, тож доручила Максиму приглядати за нею і захищати в разі чого.
В школу діти ходили залюбки, удвох завжди веселіше. А так і навчання легше далося.
Коли вони перейшли в 4 клас, щось у поведінці Іринки змінилося. Все частіше з’являлося бажання прогуляти уроки, а одного разу вона навіть попросила піти в іншу школу.
Матір дівчини, Юля, не могла зрозуміти, у чому справа. Тому відразу інтуїтивно набрала до матері Макса і запитала, чи не знає вона, що сталося. А Віра сказала, що якраз хотіла телефонувати до неї з таким самим питанням. До того ж, виявилося, на тілі хлопчика помітили невеликі синці.
Залишати це питання не вирішеним було б дивно, тому на наступний день жінки разом з дітьми зранку попрямували до школи.
Класовод запевняла, що все контролює і проводить з учнями майже весь навчальний день. Ніяких образ чи сварок вона не помічала. Та в ту ж мить у клас завалилася велика компанія дітей і в цей час вони сунули Максимка за Одяг, а Ірину за волосся.
Не довго думаючи, матусі побігли на захист своїх дітей. Вчителька теж не залишилася осторонь і намагалася криком зупинити бійку, та нічого не допомагало, поки одна з однокласниць не побігла по директора.
За декілька хвилин Юля і Віра вже сиділа на дивані у кабінеті директора. Емоції переповнювали жінок. Вони твердо вимагали, аби дирекція викликала батьків цих хуліганів і було вжито якихось виховних заходів. Василь Миколайович запевнив, що завтра все вирішить, тож з надією на усунення проблеми, дівчата пішли додому.
Та на виході їх чекала вихователька 4 класу. Вона пошепки вибачилася за ситуацію, що склалася і повідомила, що навряд чи вдасться щось виправити. Нібито, це діти заможних батьків і на них немає ніякої управи. Вчителі теж не мають права робити їм зауваження. При цьому діти шалено невиховані і розпущені. А батьки дозволяють поводитися з вихователями, як з прислугою.
На наступний день у директора уже були не тільки Юля та Віра, а й батьки тих хуліганів, директор школи та класовод. Першою висловилася саме вона. Розповіла, що поведінка цих дітей жахлива. І не тільки у відношенні до однолітків, а й до вчителів.
Та ніхто і чути цього не хотів. Батьки знали, що мають тут привілеї, адже фінансують школу. Тому назвали це все нісенітницею і пішли далі займатися своїми важливими справами.
Юля та Віра не захотіли витрачати час в пусту, тож не добивалися справедливості. Єдиним виходом було перевести дітей до іншої школи, хоч вона і знаходилася далі від дому. А вчителька теж не стала принижуватися і терпіти ці знущання, звільнилася з роботи, а через кілька тижнів знайшла ще краще місце.
Погано, коли невиховані діти, але ще гірше, коли у невихованих дітей невиховані батьки.
