Одна моя дуже хороша знайома Марина часто говорила, що літніх людей потрібно поважати. От що старим треба? Доброта, ласка, співчуття, турбота…Вона просто шаленіла, коли хтось починав жалітися на свого дідуся або бабусю. Вона вважала це перебільшенням.
У Вас просто черстве серце. Ви егоїст. Старість треба поважати! Усі такими будемо!
Що треба робити? Звари обід. Подай на стіл, щиро заглянь в очі, поговори про життя. Навіть, якщо в людини деменція. Завдяки турботі все буде добре. Марина просто зневажала дітей та онуків, які відмовляються доглядати своїх хворих літніх родичів. Якщо щось часто повторюєш-доля може підслухати.
Одного дня подруга Марини, Ірина попросила її поглядіти хвору матір. Не безкоштовно, звичайно. Син Ірини вступав в університет. Потрібно було везти документи в університет, поселятися в гуртожиток.
Марина подумала, що це вигідна пропозиція. І грошей заробить, і відпочине. Скільки там тої роботи зі старенькою. Помив, нагодував, в очі заглянув, ліки випити дав. Марина на три дні переїхала в квартиру подруги. Матір Ірини хоч і була лежача, але була у своєму розумі.
Бабуся не була проти, щоб Марина її погляділа декілька днів, поки дочка буде не в місті.

Труднощі почалися з першого дня. Помила, переодягнулася, наварила їсти. Почався якийсь домашній терор. Мама Ірини виявилася дуже перебірливою в їжі. Кашу вона таку не їсть, бо вона викликає закреп, ковбаса занадто солона, печене яблуко засолодке, твердий сир занадто твердий. А ще Марина дізналася гірку правду про себе…вона, як виявилося, розбавляє молоко з водою, і так варить кашу для бідолашної хворої жінки.
Наступного дня бабуся продовжила свій психологічний тиск на Марину. Літня жінка почала кричати, щоб нова доглядальниця покинула її дім, бо з таким харчуванням жінка хоче звести бабусю зі світу. За тих три дні , Марина так втомилася морально і фізично, що боялася вдарити бабусю. В душі зародилася якась ненависть. Коли Ірина повернулася додому, Марина вискочила з квартири, як пробка з-під шампанського. Жінка так бігла по сходах, що ледве не зламала ногу. Ось вам і толерантне ставлення до літніх людей!