Поговорив про це з Вірою, пояснив свій погляд на ситуацію. Ми посварилися, дружина стверджувала, що я бачу в ній лише прислугу, а вона між іншим також хоче кар’єру зробити. А як все добре починалося

Я ніколи не вважав роботу жіночою справою. Звик з дитинства, що забезпечувати сім’ю повинен чоловік. Так робив мій батько, поки мама займалася хатніми справами. Коли зустрів Віру, вона одразу здалася мені тією самою. Мила та охайна дівчина, яка не рвалася робити кар’єру та реалізовувати себе.

З Вірою ми одружилися, почали жити разом. Перший час дружина працювала, а коли дізналася про вагітність, пішла з роботи. У нас народився син. Дружина створювала комфорт та затишок та доглядала за дитиною. Моєї зарплатні бракувало, тому я вирішив влаштуватися на будівництво. Працював у столиці два на два. Зарплатня була висока, про гроші ми не турбувалися.

Коли Макар підріс, ми віддали його в садочок, а Віра виявила бажання повернутися на роботу. Я не заперечував, розумію, що постійно сидіти в чотирьох стінах також не добре. Вона влаштувалася перекладачем. Через роботу часто доводилося їздити у закордонні відрядження.

Траплялося так, що ми кілька місяців не бачилися, бо коли я був вдома, Віра працювала та навпаки. Малого залишали  у моїх батьків, вони жили в цьому ж місті. Так помалу й квартиру власну купили, машину замінили. Могли собі дозволити відпочинок на морі. Коли Віра народила нашу другу дитину, Марійку, з роботи не пішла. Побули чотири місяці віддалено, а там передала маля моїй матері, вона якраз вийшла на пенсію.

Скажу чесно, що мені це не подобалося. Ну не повинна маленька дитина рости без маминої любові та турботи. Поговорив про це з Вірою, пояснив свій погляд на ситуацію. Ми посварилися, дружина стверджувала, що я бачу в ній лише прислугу, а вона, між іншим, також хоче кар’єру зробити. А як все добре починалося.

Ну якщо жінка не хоче, тоді з дитиною буду я. Подумав, чим таким модна зайнятися. Розрахувався з роботи, продав автомобіль й відкрив свій магазин автозапчастин. Перших місяці три продавав сам, щоб з усім розібратися, а там людину найняв й присвятив себе дитині.

Стосунки з Вірою погіршилися. Дійшло до того, що нам окрім дітей більше й поговорити немає про що. Якось ми пережили той період, про розлучення ніхто ніколи не згадував. Діти виросли, син навчатися поїхав, дочка рано заміж вийшла. Зять хороший, любить Марійку, то ми й не заперечували. Допомогли дітям маленьку квартиру купити, щоб було для старту.

Я на роботу повернувся, сам у своєму магазині керував. Якось приїхав до нас клієнт, замовлення забрати, дістав гаманець, щоб розрахуватися, а звідти фото випало, він і не помітив. Я світлину підняв й мало дар мови не втратив – на ній була моя Віра.

-Надзвичайна, правда? – запитав у мене той чоловік. – Кохана моя, розумниця та красуня. Він бережно забрав фото та поклав назад до гаманця.

Тільки за ним зачинилися двері, я за ключі й додому. Добре, Віра була вдома. З порогу до неї, про другого чоловіка розпитувати. Вона й не заперечувала, розплакалася та повідомила, що це моя провина. Мене так часто не було поруч, постійно робота та роз’їзди. А вона, між іншим, жінка, яка потребувала любові та ласки.

-Зараз я піду, а коли вранці повернуся, то маю надію, що не побачу ні тебе, ні твої речі – ось і все, що я міг сказати й поспішив на вихід, щоб не наробити дурниць.

Діти, коли почули про наше розлучення, не повірили. Почали нас мирити, а коли дізналися причину такого рішення, стали на мою сторону. З мамою вони не спілкуються. Я нікого не намовляв, але навіть радий, що Віра залишилася сама, без своєї сім’ї. Тепер ніхто не заважатиме їй отримувати любов та ласку від коханця.

Оцініть статтю
Дюшес
Поговорив про це з Вірою, пояснив свій погляд на ситуацію. Ми посварилися, дружина стверджувала, що я бачу в ній лише прислугу, а вона між іншим також хоче кар’єру зробити. А як все добре починалося