Я пішов на цей крок з найкращими намірами, керуючись турботою як про свій добробут, так і про добробут моєї старенької мами. Розумієте, моя мати перебуває у такому віці, що я не можу спокійно залишити її без нагляду. Цього літа їй виповниться 89 років.
У батьків я пізня дитина. Мама з татом доклали багато зусиль, щоб я таки з’явився на цей світ. Вони прожили у шлюбі 18 років, коли мати завагітніла мною. Тільки уявіть собі скільки болю та розчарування їм довелося пережити, перш ніж відчути радість батьківства. На жаль, обставини склалися так, що пізня вагітність додала матері проблем зі здоров’ям.
Поки батьки жили удвох, я був за них спокійний. Та відколи тата не стало, у матері загострилися усі хронічні захворювання. Вона почала витворяти таке, що просто на голову не налазить.
Оскільки я лише нещодавно закінчив університет, зараз маю на меті побудувати успішну кар’єру. Мої професійні зобов’язання забирають значну частину мого часу. Я прекрасно розумію, що не можу забезпечити цілодобовий догляд за матір’ю, якого вона потребувала. Її нещодавні вчинки підкреслювали нагальність ситуації. Одного разу я приїхав її провідати на вихідних. Живе мати у селі, від міста 15 хвилин на машині. Вдома її не було. Пішов до сусідки, думав, вона там, а мені тітка Люба й розповідає, що такі мамині пропажі не рідкість.
Вона почала блудити по селі, а дорогу додому знайти не може. Добре, що люди її впізнають, та й проводять до хати.
Це не найгірше, якось мама закривала варення. Плита у неї у літній кухні, колись тато спеціально змайстрував для консервації. Так от, вона розвела багаття, а закрити конфорки забулася. Запалахкотіла фіранка, сталася пожежа. Пощастило, що тітка Люба була надворі й все побачила. Страшно подумати, які могли бути наслідки.
Мені було важко зосередитися на роботі, знаючи, що мама може щось утнути. Її безпека залишалася постійним джерелом тривоги. З важким серцем я прийняв важке рішення відвезти її до будинку для людей похилого віку. Обраний мною заклад пропонував комфортні умови з відданим персоналом, який забезпечував постійний нагляд. В оточенні однолітків свого покоління вона мала б можливість завести нових друзів, і, що дуже важливо, вона була б у надійних руках, з кваліфікованими медичними працівниками, завжди готовими надати допомогу.
Цей вибір приніс певний спокій у моє життя. Постійне занепокоєння, яке заважало мені спати й порушувало мою роботу, почало розсіюватися. Забезпечивши задоволення потреб моєї матері в професійному середовищі, я нарешті зміг зітхнути спокійно. Мати я провідую кожних вихідних. Привожу їй всякі смаколики, ми багато гуляємо та розмовляємо. Вона не завжди мене впізнає. Кожного разу, повертаючись додому, я переконуюся, що вчинив правильно. Розумію, що дехто може критикувати або засуджувати моє рішення, але я твердо вірю, що це був вибір, зроблений в інтересах насамперед своєї мами.
