Вісім років я одружена з Михайлом. Ми зустріли один одного досить молодими, тож після весілля не поспішали заводити дітей. Спершу хотілося придбати власне житло. Коли купили квартиру, захотіли світу побачити. Багато подорожували, відвідували цікаві місця.
На шосту річницю весілля задумалися над поповненням. І ось нарешті дві заповітні смужки. Обоє щиро раділи та не могли дочекатися нашого малюка. У зазначений час на світ з’явився маленький Сергій.
Кажуть, що батьківство – це перевірка шлюбу на міцність. Приємно поділитися, що ми цю перевірку пройшли гідно. Мій чоловік допомагав мені з малюком. Міняв підгузки, годував з пляшечки, вставав до дитини вночі, щоб я відпочила. Мені з ним дуже пощастило.
Так сталося, що через два місяці після народження синочка я знову завагітніла. Чоловіку розповідати не поспішала, бо не знала, як він відреагує. Все сталося само собою. Вранці мені стало зле, я втратила свідомість. Михайло дуже злякався за мене й одразу відвіз до лікарні. Там йому і повідомили радісну новину.
Схоже, коханий мого щастя не поділяв. Він був категорично проти другої дитини. Казав, що нам буде важко, адже ми ледве з однією дитиною справляємося. Крім того, йому доведеться вдвічі більше працювати, щоб забезпечити родину фінансово. Словом, чоловік почав вмовляти мене перервати вагітність. Звісно, я відмовилася й поставила його перед вибором: або ми залишаємо дитину, або розлучаємося.
Михайло зробив свій вибір. Через вісім місяців у нас народилася донечка. Ніде правди діти – було важко. Двоє малих дітей, які плакали на переміну й потребували уваги. Плюс чоловік, який постійно пропадав на роботі. Та я не скаржилася, адже знала, що на мене чекатиме. Дітки підростали, а от з чоловіком стосунки погіршилися.
Спершу я вважала, що він просто втомлюється на роботі, тому рідко приділяє мені увагу, але згодом зрозуміла у чому справа. Поки чоловік був у ванній кімнаті йому на телефон прийшло повідомлення від коханки, яка дякувала Михайлу за гарячу ніч.
Я терпляча дружина, можу пробачити чоловіку що завгодно, але зраду терпіти не буду. Ми розлучилися. Тепер я вчуся самостійно давати раду собі й дітям. Хай мені не вистачає грошей, я не маю власного куточка, але свою жіночу гордість топтати не дам.
