Якось вже так вийшло, що хлопчик ріс нікому не потрібним підлітком, ніким не цікавився і ним ніхто не цікавився, але, коли він поставив одне запитання батьку, все різко змінилось…
«Батьку, а у вас валютний рахунок є?» – запитав одного разу підліток у свого батька і всі, хто був поблизу ледь не впали від такого запитання.
Здавалось, жінка, навіть не могла пояснити, чому саме до мене привела Романа. У неї бігали очі й вона розповідала, що її п’ятнадцятирічний син почав цікавитися валютним ринком. Розповіла вона це так, ніби це щось вкрай надзвичайне. Я ж не могла зрозуміти, що саме її так шокує, хоча, якщо хлопчик був генієм, то він міг натворити якихось справ, але тоді я їм точно нічим не допоможу, тут би краще до адвокатів та…
– Ми з чоловіком довго обговорювали це все, перед тим як до вас прийти, і мали б двоє бути тут з сином, але схоже він боягуз… – перебила думки жінки мама хлопчика.
– Чому ж боягуз, якщо не секрет?
– Так, він боїться, що ви його сварити будете.
– Я? – запитала здивовано жінка й продовжила бурмочучи під ніс – Що за цирк тут зібрався?
– Ні, ні, ви не подумайте у нас серйозна проблема!
– Ну, тоді спробуйте мені розповісти про неї спочатку.
– Так, звичайно, вибачайте мені! Так ось, ми з чоловіком завжди хотіли багато дітей, тому наш Ромочка став другою і дуже бажаною дитиною у сім’ї. Чоловік мій військовий і першого сина він зробив воїном, а тут йому вірний соратник народився, то чоловік не міг нарадітися..
Але вже під час пологів виникли якісь проблеми, хоча й вагітність протікала дуже легко. Потім виявилось, що не тільки довгі й важкі пологи відбилися на Ромові, а й те, що лікарі не так втрутилися, але це зараз неважливо.
Загалом, спочатку він не мін дихати, але якось це питання вирішилось з лікарською та Божою поміччю. Забирали ми хлопчика всього у синцях та блідого, але нічого, ми його за рік зробили сходиш на дитину, та він все одно не міг ходити, та й сидіти йому було важко. Посидить хвилину і падає на якийсь бік.
Ми тоді вирішили, що чекати не має причин та відправилися до хорошого висококваліфікованого невролога, а то й нам відповів, що не має нічого дивного у такому розвиткові дитини з органічним ураженням мозку.
Я не розуміла, що це означає, тому й попросила лікаря роз’яснити нам, що це і які воно наслідки має.
Він мені й пояснив, що цей парадокс є малодослідженим і ймовірніше всього почне страждати якась частина його розвитку. Але ви все одно можете зменшити ці наслідки, якщо будете займатися дитиною та розвивати всі його навички й найкраще, що ви можете зробити – це прийняти його таким, як він є, а не шукати способи «зробити його нормальним».
Коли я це розповіла чоловіку, то він наскільки змінився в обличчі, що я його впізнати не могла й тоді промовив: «Отже, мій син ніколи не буде нормальним, такий як наш Сашко? – я кивнула
– Так, я розумію, що ніхто з нас не винний, що він народився таким, тому покидати тебе не буду з ним, але відтепер у нас розділені обов’язки: ти займаєшся меншим сином, а я старшим!». Мені було дуже боляче таке чути, але я не стала влаштовувати драм і скандалів, а гордо підняла голову й пішла.
Згодом він мені пояснив, що злякався наскільки, що не міг придумати нічого кращого. Страх для нього найгірше почуття, він же військовий, то і хотів його якось приховати.
– Дуже він у вас лякливий – сказала я уїдливо.
– Можливо й так, та знаєте, я на чоловіка не стала ображатися, а свою образу перенесла на сина, мов він винний, що таким народився – продовжувала жінка.
– Ви хочете сказати, що його народження й існування приносило вам дискомфорт?
– Якоюсь мірою так.
Я вже розуміла, яка картина у нас вимальовується, але вирішила не перебивати й уважно послухати далі, щоб зрозуміти, чого всі такі насторожені тим питанням про валютний ринок.
– Він ріс і розвивався, але дуже повільно, на рік, а то й півтора повільніше своїх однолітків. Інших дітей він боявся та уникав, мало й зі мною спілкувався. Знаєте, у той час почали активно розповідали про аутизм і я раптом подумала, що це може бути наша історія. Про таке ж можна говорити? Я чесною хочу бути.
Я відповіла, що про таке потрібно говорити.
– Коли я звернулась з цим діагнозом до лікаря, то він мені відповів, що у хлопчика не має аутизму, а на тлі органіки вироблений ЗПР. Він був складною дитиною. Не те щоб він сварився, чи скандалив, такого ніколи не було, але він нічого не хотів, він просто робив, що йому казали й на цьому все.
У почуттях цієї несправедливості, я звернулась до чоловіка, що опікувався нашим вправним та розумним Сашком й ми разом прийняли рішення, що потрібна третя дитина, щоб і мені дісталась та крихта радості від дітей, що і чоловікові. Тоді на світ і явилось наше сонечко Ліза.
У той момент ми якраз відправляли його до школи. Тоді теж до вас звернулися, бо я була переконана, що у звичайну його не приймуть, але виявилось, що його знань було достатньо, тоді ми й пішли у початкову школу. Там вчительці я й розповіла відразу про діагноз, а вона мені сказала, що, якщо він буде тихо сидіти та не конфліктувати з іншими, то вона йому допоможе. І хоч він нічого не встигав та у всьому був повільнішим за інших, вона йому таки допомогла закінчити початкову школу на трійки.
– А як у нього з іншими дітьми складалися стосунки?
– Просто не складалися, він їх ігнорував, навіть, коли вони ображали його, та згодом їм і нудно стало цим займатися, бо він ніяк не реагував. Вже коли він був у класі другому, то познайомився з місцевим відсталим. Я не знаю, що з ним саме не так, та говорить він дивно й на жодну нормальну роботу його не беруть, але моєму сну це ніяк не забороняло розводити всілякі балачки з тим та будувати якусь там халупу на вуличці з фанери. Десь у цей самий час він попросив у нас айпад.
– А сестра з братом його намагалися підтримати?
– Та ні, знаєте, вони трохи гидували ним. Їм і шкода його було, та якось не тягнулися вони до нього. Але все зараз трохи змінилось.
– І що стало причиною цих змін? Для чого йому знадобився айпад?
– Та він любив фотографувати. Це єдине, що приносило йому задоволення. Спочатку він фотографував на наш старий фотоапарат, та потім сказав, що хотів би новий айпад, для чого він так і не пояснив.
Самі розумієте, що ця техніка річ недешева, але його бабусі й дідусі знали про його захоплення, і почувши про цю забаганку, самостійно купили йому той айпад. Звичайно, не дуже дорогий, але він і тому радів.
Ліля мені неодноразово прибігала й розповідала, сміючись, що він там фотографує ноги й землю. Я й нічого не казала, мабуть, він так собі бачить цю творчість, то нехай і займається.
Минуло немало часу, як мій старший син почав захищати меншого й казати, що він особистість й непотрібно його ображати. Через певний час до нього і Ліза приєдналась.
Спочатку, я думала, що мої діти виросли й порозумнішали, але згодом зрозуміла, що вони просто підлизуються до нього, але навіщо ж?
– І навіщо ж? І до чого тут валютний ринок?
– От зараз я вам і поясню. Виявилось, що він ще з 10 років завів якусь там сторінку в інтернеті, куди почав виставляти фото ніг людей. Це могли бути ноги у метро, парках, школі, від дитячих до дорослих і кожне з цих фото мало свою незвичайну історію. За цей час його сторінка зібрала велику кількість шанувальників і тепер на його сторінці є платна реклама! Він спочатку отримував гроші на свого того старого друга і його інвалідну карточку. Витратив на новий айпад, а ми з чоловіком навіть не помітили й дав трохи братові з сестрою на подарунки. А валютний ринок йому потрібен, бо тепер у нього рекламу хочуть купити якісь іноземні корпорації!
– Ну, так це чудова новина! А до мене ви навіщо навідалися?
– Так, розумієте, ми з ним такі жорстокі завжди були і як же йому це все зараз пояснити?
– Так і поясніть, як мені, починаючи з того самого його народження.
– Ви могли б з ним також поговорити?
– Так, з задоволенням.
– Я знаю, що вони не злі – мовив Рома, посміхаючись.
– І відтер вони знають, що ти геній!
– Так, аби це не привело їх до думки, що тепер мене потрібно виховувати! – розсміявшись, сказав хлопчик.
– Не думаю, ти їх любиш?
– Не знаю, мабуть, що так.
– І що ж ти збираєшся далі робити?
– Та мене хочуть взяти на роботу вже дві корпорації з фото, але боюся, що вони мені брешуть, я ж відсталий.
– Я так не думаю, насправді скоро думка про освіту тав ці всі хвороби кардинально зміняться і, швидше всього, ті, хто тебе покликав вже готові до цих змін.
– Дякую вам! Але я притримаю у секреті назви цих фірм, гаразд?
Хіба Рома і не є прямим доказом того, що люди з відхиленнями у розвитку є нічим не гіршими, а то й кращими за нас?
