У нас тут драма сімейно-побутового змісту. Один мужчина виявив, що його скромна наречена вікової категорії «трохи за тридцять», божа кульбабка, таємно виплачує іпотеку. І робить вона це мало не всі 7 років стосунків.
А було все так. 40-річний холостяк «взяв», а точніше поселив у своєму будинку 27-річну дівчину (без дітей, домашніх тварин, проблемних батьків, боргів, кредитів і зайвої ваги). Дівиця була доволі правильною, вихованою, дуже жіночною і турботливою. Вона акуратно прибирала, дуже смачно готувала, не відрізнялася схильністю до головних болів і не любила «виносити мозок».
Між іншим, не порушувала теми про заміжжя чи дітей. І подарунків не просила – вони були наче їй нецікаві. Продукти, оплата комуналки та відпочинок були за рахунок чоловіка. А невелика її зарплата йшла дівчині на гардероб і каву, так думав мужик. Все ж краще, ніж самому подарунки купувати. Можна сказати, традиційна сім’я. Чоловік тільки ручки від утіхи потирав – чудово влаштувався. От що значить везіння, часом думав він.
Яке ж було здивування мужчини, коли одного разу він випадково виявив ось таку жіночу хитрість – всі ці роки жінка, виявляється, отримувала пристойну платню, якою сплачувала іпотеку.
– От на тобі жіночка. Краля. Справжня лисиця. Як вона могла? – обурювався чоловік. – Я всі ці роки утримував сім’ю, а вона, а вона …! – і не находив слів. Його душив гнів помсти.
Жінка була доволі спритною у своїх вивертах
– А хіба у нас сім’я?- знизала плечами. – Ти ж на мені так і не одружився! – добивала вона. Вважаю, що за 7 років вже можна було знайти дорогу до церкви. Зрештою, які в тебе ще можуть бути претензії? Усю хатню роботу, підлогу мию, їсти варю, перу і прасую. Що ще треба? Я чесно виконую свої обов’язки. Найми собі господиню і порахуй скільки такі послуги коштують. Твоєї зарплати не вистачить. Між іншим, на все інше я у тебе грошей не брала жодної копійки, подарунків не вимагала. Ти й не спішив мені щось дарувати. А іпотеку я сплачувала з власної зарплати. Які ще є претензії?
Приголомшений такою подією чоловік бурмотів щось про кохання і довіру. Потім навіть показав жіночці на двері. Але за якусь мить передумав.
Ситуація, скажу вам, була не з простих. Розлучатися нелегко, все таки звикли один до одного, і почуття начебто якісь є. Але постраждала з такої оказії довіра. Тепер ось спробуй розберися у цьому всьому. Хлоп чесав собі чуба, що так його баба навколо пальця обвела.
Історія ця цікава тим, що жінка зуміла ідеально зіграти роль «співмешканки» і водночас викрутилася з ситуації без втрат, сплативши за цей період іпотеку за нове помешкання. Хай вона витратила кілька років на цю операцію, але вийшла з неї успішно – з виплаченою іпотекою.
Вважаю, що нині дуже важливо для жінки, як для менш захищеної особи, мати власну подушку безпеки, особливо в таких невизначених стосунках. Саме це, як мені здається, і має стати жіночим трендом номер один у наші дні.
Звісно, не завжди з першої спроби вдається зустріти принца та ще й на коні. Бувають зустрічі, бувають розставання. Буває велика кількість чоловіків, які наче й непогані, але пропонують тільки «цивільний шлюб». Бувають й такі, які зникають одразу ж, коли з’являються діти. А потім їх у білий день зі свічкою не знайдеш. Бувають ті, які йдуть до молодших. І навіть ті, яких ми вважаємо найкращими чоловіками, на жаль, іноді залишають нас. Трапляється й таке, що чоловік несподівано переходять в інший світ з чистою совістю, але від цього ще важче.
Загалом мені дуже імпонує ідея «особистої подушки». Це розумно і резонно, особливо для тих, хто менш захищений. І дуже є важливою ця «особиста подушка» на тлі так званих «цивільних шлюбів». Або у випадку не сплати аліментів чи ранньої чоловічої смертності. Як ви вважаєте?
