Під час таїнства хрещення цього хлопчика відбувалось щось незвичне й незрозуміле для всіх, бо ніхто ще не бачив, щоб маля так сильно плакало й відштовхувало священика.
Всі дорослі почали мимоволі здригатися й перехрещуватися, коли дитина почала видавати недитячі крики при зануренні у купіль, мов там був кип’яток. Мама більше не могла спостерігати за всім, що відбувається й підійшла до священика з немовлям.
– Ви мені вибачте, але скільки це ще триватиме?
– Ну, половина хрещення уже минула, ще така ж половина залишилась.
– Може, ми якось це прискоримо? Дитина вже зовсім з сил вибилась, не хотілося б її далі так мучити…
– Ні, я маю провести Таїнство від початку до кінця, інакше нічого не відбудеться.
– І це ж йому стільки ж мучитися? Він же уже зовсім ослаб…
– Так, ослаб, але не від хрещення.
– Хм, тоді від чого?
– Від того, що батьки його були грішними…
– А це ще як?
– Ви з чоловіком повінчані? – запитав священик й почекав, доки жінка махне головою, мов: «Ні».
– Дитині зараз трохи більше ніж місяць, значить, зачата вона була у дні Великого посту, так? – жінка лише опустила голову – Можливо, ви й до абортів долучалися? – мати продовжила мовчати.
– А чи відмолювали ви свої гріхи? Каялися у них? Приходили до церкви, щоб посповідатися?
Жінка продовжує дивитися у підлогу, тихенько зітхаючи.
– Що ж, ви самі відповіли на своє запитання. Життя ваше далеке від праведного, от вам тут і не дуже добре, а вашому синові ще гірше, адже зараз він всі ці гріхи за вас несе. Якщо хочете, щоб йому легше стало, то покайтесь й змінюйтесь у кращий бік.
Мама хлопчика почала плакати й повернулась на своє місце, одночасно витираючи сльози. Тоді священик продовжив Таїнство, але дитина більше не кричала й приймала все з усмішкою, мов щойно з нього впав великий гріх…
