У мене було бурхливе студентське життя. Вечірки, зустрічі з друзями, прогулювання пар, перездачі та інші хитрощі. Я не пишаюся деякими своїми вчинками, але точно можу сказати, що це найкраща пора безтурботності. Думаю, якби поруч не було Вови, то мене вигнали б ще з першого курсу.
Володя навчався зі мною в одній групі. Він був ще тим ботаном. Знав відповіді на будь-які питання, завжди вчасно виконував всі завдання й складав іспити на відмінно. Добре, що ми подружилися ще з перших днів, тож друг частенько допомагав мені із навчанням та виконував за мене проєкти, писав лабораторні та курсові.
Дівчина я не дурна, тож прекрасно розуміла, що хлопець у мене по вуха закоханий. Виходить я його відверто використовувала й зараз шкодую про це. На третьому курсі Вова перейшов до рішучих дій. Влаштовував нам побачення, дарував мені квіти, купував солодощі й ніяк не наважувався зізнатися у своїх почуттях. Це все було дуже мило, але мені набридло чекати, тому я погодилася на побачення наосліп, що організувала моя сусідка по кімнаті Олена.
Вона тоді зустрічалася з одним крутим хлопцем, який мав найкращого друга. От вони й вирішили таким чином нас звести. Макар був дотепним та самовпевненим. Скоріш за все в послужному списку цього хлопця було чимало розбитих сердець. Мені так подобалося, що він вміло залицяється до мене й не потрібно нічого чекати, що я погодилася на стосунки. Розповіла про все Вові, він на мене сильно образився. Настільки, що ми навіть перестали спілкуватися.
Я не можу сказати, що стосунки з Макаром були ідеальними. Ми часто сварилися, але ці сварки були емоційними, а наші примирення надзвичайно бурхливими. Врешті на четвертому курсі я дізналася, що вагітна. Ми розписалися й зіграли скромне студентське весілля. Були запрошені усі наші друзі та одногрупники, в тому числі й Вова. Я навіть не очікувала, що він прийде. Вова прийшов з красивими квітами, весь такий нарядний та красивий. Я подивилася на нього якось по-іншому й зрозуміла, що раніше не бачила перед собою всієї картини. Стало навіть шкода, що я сама не наважилася на перший крок й профукала такого хлопця. Вова був недовго, мені здається, він і прийшов лише заради того, щоб просто подивитися на мене.
Я наздогнала його, коли він уже виходив з будівлі гуртожитку:
-Мені незручно перед тобою…- почала я розмову.
-Тобі немає за що просити вибачення, якщо ти збираєшся це зробити. Прикро, що ти не змогла розгледіти у мені гідного хлопця, але й твій вибір супутника у житті не найкращий.
-Про що це ти? Я розумію, що ти ображений, але не варто ображати мого чоловіка.
-Ображати? Про це пліткують усі, кому не лінь, а ти ніби нічого не помічаєш! Як можна бути такою сліпою – Вова підійшов у притул і взяв мене за руки. – Я не хотів псувати тобі сьогоднішній день, тому не розповів того, що знаю, якщо ти сама не захочеш.
-А мені варто це чути? – я боялася, що правда, яку розкриє мій давній друг, переділить моє життя на «до» і «після»
-Марк зраджує тобі з дівчиною, яку ти прекрасно знаєш.
-Я тобі не вірю!
-Це Олена. Та сама сусідка по кімнаті, твоя гарна подруга, яка організувала вам побачення. А я ж казав тобі, що їй не можна довіряти, а ти мене не послухала.
Поки Вова виливав на мене увесь бруд мого ж життя, я плакала й не знала, що робити далі.
-Ти ж знаєш, що я кохаю тебе й готовий просто зараз стати на одне коліно й освідчитися. Ти можеш повернутися у ту кімнату до тих брехунів й удати ніби нічого не сталося. Або ж взяти мою руку й піти зі мною, забувши про все і всіх. Вибір за тобою.
