Поки всі діти гралися іграшками та насолоджувалися дитинством, я думала, куди поділася моя мама і чому вона мене покинула
Кажуть, що діти запам’ятовують лише приємні та щасливі моменти зі свого дитинства. У мене ж все навпаки. У пам’яті назавжди закарбувався момент, коли мені було 5 і тато нас покинув. Потім постійні мамині істерики, крики та сльози. Та є найстрашніший спомин: мені виповнилося 6 років. Мама сказала, що ми йдемо до магазину купувати мені подарунок.
Як зараз бачу, ми зайшли до магазину. Мої очі розбігалися від різноманіття іграшок, книг і кольорів. Запитала маму чи можна роздивитися. Матір була сердитою і злою. Її погляд був зосереджений на чомусь іншому, вона навіть не подивилася в мою сторону, а потім сказала: «Як же я тебе ненавиджу». Після цих слів розвернулася і пішла. Я стояла посеред магазину і не розуміла чим провинилася. Що я зробила не так, чим розізлила свою маму?
У очах з’явилися сльози. Мені стало страшно і самотньо. Хотілося знову побачити маму, пригорнутися і попросити вибачення. Не знаю за що, але я б вибачилася.
До мене підійшла чужа жінка. Запитала з ким я сюди прийшла. Я мовчала. Тоді вона відвела мене до продавця і сказала, що я загубилася. Я почала плакати ще голосніше. Щоб мене заспокоїти, в руки вручили ляльку. От і маю тепер святковий подарунок.
Вже наступного дня ранок я зустрічала не у своєму ліжечку, а в дитячому будинку. І знову сльози. «Не плач, маленька. Тебе забере нова сім’я. Тато і мама, які будуть піклуватися і любити тебе по-справжньому». Я була дитиною, не розуміла, що значить слова виховательки, але стало спокійніше.
Ніна Олегівна сказала правду. Через місяць за мною прийшла та жіночка, що в магазині купила мені ляльку. Вони з чоловіком не могли мати власних дітей, а я їй дуже сподобалася. Тож весь цей час, що я була в дитячому будинку, вони займалися оформленням документів.
Коли мене забирали додому нові батьки, вихователька вручила мені листа від рідної мами.
«Колись ти зрозумієш мій вчинок. Я зробила це заради тебе. Вибач, але дати тобі щасливе дитинство і забезпечене майбутнє я не в змозі. Сподіваюся, що у новій родині ти відчуватимеш щастя і радість»
З того дня минуло багато часу. Рідну матір я так більше ніколи й не бачила. Вона мала рацію. Я зрозуміла її вчинок, коли сама стала мамою. Все заради дітей. Ненависті до неї немає, лише співчуття.
