Поки я була в лікарні, донька з зятем надумали продати мою трикімнатну квартиру. Моєї думки ніхто не запитав. Складається таке враження, що мене хочуть вижити з власного дому
Я пенсіонерка. Гроші держава виплачує нам невеликі, просто мізер у порівнянні із цінами на комунальні послуги й продукти. Поки здоров’я дозволяє, вирішила влаштуватися на роботу. Хоча робота голосно сказано, так підробіток. Працюю прибиральницею у магазині техніки. Робота не важка, прибирати потрібно всього лише тричі на тиждень.
Нещодавно у мене прихопило серце. Пішла в лікарню обстежитися, лікар сказав лякати в стаціонар, пролікуватися. Хоч грошей зайвих і не було, але на здоров’ї вирішила не економити.
Коли ж я нарешті повернулася додому, то на мене чекав неприємний сюрприз. Якісь чужі люди сиділи у моїй вітальні та говорили про продаж квартири з моєю дочкою.
Виявляється поки я була в лікарні, донька з зятем надумали продати мою трикімнатну квартиру. Моєї думки ніхто не запитав. Складається таке враження, що мене хочуть вижити з власного дому.
Як мати, мені було дуже образливо, що рідна дитина, так зі мною повелася. Не подумала про неньку, пішла на поводу у свого любого чоловіка. Стосунки з зятем у мене не склалися з самого початку. Він був надто самозакоханий і піклувався лише про себе. Не було жодного сумніву, вся ця затія із продажем – його рук справа. Вміє ж гад маніпулювати мою дочкою.
Продати квартиру я, звичайно ж, не дозволила. Тоді дочка поставила мені ультиматум: або ми продаємо квартиру, або вони виїжджають і я їх більше ніколи не побачу. Мені дуже не хочеться втрачати єдину дитину через того пройдисвіта, який поклав око на нашу власність. Але і керувати собою я не дозволю. Що робити, поки не знаю, але точно щось придумаю. Я не збираюся дарувати зятю ні квартири, ні доньки.
