Моя дружина має складний характер.
Після того, як ми одружилися, вона стала вважати ворогами усіх моїх родичів.
У нас з дружиною зовсім різне виховання. У Вікторії воно зводиться до фрази: “Витри шмарклі та допоможи собі сам”. Її батьки виховували її як хлопця та хотіли, щоб вона якомога швидше стала самостійною. Моя мама вважає такий метод виховання неправильним та підозрює, що моя дружина була небажаною дитиною в сім’ї.
У мене ж зовсім інше виховання. З самого малечку я був оточений опікою та турботою. Та хоча я вже дорослий, живу окремо, мої родичі продовжують мені допомагати. Поки я не одружився, мама кожного тижня приходила до мене, щоб прибрати, приготувати їсти та випрати мій одяг.
Після одруження вона не припинила це робити, але зіштовхнулася з негативом з боку моєї дружини. Вікторія почала запитувати мене для чого я одружився якщо мама ще й досі виконує у мене вдома хатню роботу. Був великий скандал та я домовився з мамою, щоб вона більше не готувала їжу у мене вдома, щоб не нервувати мою дружину.
Після того, як у нас народилася дитина, Вікторія взагалі стала дуже нервовою. Їй здавалося, що моя мама хоче зайняти її місце. Коли мама пропонувала посидіти з дитиною, то Вікторія погоджувалася неохоче.
Якось у дружини сильно розболівся зуб та їй терміново потрібно було йти до лікаря. Мама приїхала до нас, щоб посидіти з нашим сином. Коли дружина повернулася додому, то побачила, що мама прибрала вдома.
Вікторія накричала на маму, а потім передзвонила до мене і накричала на мене.
Я не розумію що коїться з моєю дружиною. Якщо її виховали так, що вона не вміє приймати допомогу, то це не означає, що потрібно себе так поводити. Чи, може, я думаю неправильно?
