Заміж вийшла за свого сусіда. Так склалося, що я закінчувала школу, а він з армії повернувся. Ми почали зустрічатися. Олексій планував ще вчитися. Я також. Разом почали готуватися до вступу.
Обмінювалися підручниками, конспектами і таке інше. В результаті вступили на один факультет. Життя стало насиченим і цікавим. На четвертому курсі все-таки вирішили одружитися. Олексій знайшов собі роботу за фахом, а я планувала декретну відпустку.
Коли сталося поповнення в нашій сім’ї, життя трохи ускладнилося. Наша маленька Іринка дуже часто вночі не спала, потребувала догляду. У неї були деякі проблеми з животиком.
Через хронічне недосипання я почувалася досить втомленою. Чоловік намагався допомагати, як міг. Але йому також потрібен здоровий сон, щоб працювала голова на роботі.
Протягом дня мені не дуже складалося здрімнути хоч на пів години. Завжди була якась робота. Погуляти з дитиною, закупити продукти, приготувати обід і вечерю, прибрати в хаті й таке інше.
Останнім часом ще й свекруха причепилася, щоб я посиділа з трирічною дитиною її дочки. Коли була вагітною, я часто брала малого до себе. Любила йому розповідати казочки, гратися з ним, гуляти. А зараз, коли самій важко справлятися зі своїми обов’язками, мені не до чужих дітей. Але свекруха і її дочка цього не розуміють. Вони нагло привозять Сергійка і без запитань мовчки залишають у моїй квартирі.
Свекруха зсилається на те, що їй конче треба змотатися на годину на дачу – пропадає врожай. А сама повертається за три години. Дочка в цей час десь собі розгулює, то в подружок, то їде на відпочинок, то ще кудись. Я наче зобов’язана приглядати за її дитиною.
Якось про це сказала свекрусі, то вона відповіла, що їй треба знайти собі чоловіка, бо вже виповнилося 24 роки. Щоб не засиділася сама.
Але чому вони власні проблеми вирішують за мій рахунок? І я вирішила припинити таку допомогу.
Коли свекруха знову привезла малого і мовчки залишила його в кухні, я пішла іншим шляхом. Переодягнувши малу, викликала таксі і наздогнала свекруху на вокзалі. Там віддала Сергійка дуже здивованій і обуреній бабусі.
Увечері мене чекав великий скандал. Вона називала мене негідницею і невдячною особою, яка не вміє підтримувати родинних зв’язків.
Я сказала, що більше не сидітиму з чужою дитиною. Якщо ще раз щось подібне повториться, то я викличу соціальну службу.
Тепер свекруха зі мною не спілкується. Я стала для неї ворогом номер один.
Звісно, мені неприємний цей конфлікт. Але й дозволити сісти мені на голову я також не могла.
Невже свекруха не розуміє, що допомога потрібна зараз мені?
