Тамара приміряла вже третю сукню, але й та не налазила. Розгнівана дівчина жбурнула річ вбік, а потім з усієї сили гримнула дверцями від шафи, яка й так ледь існувала. Побігла до своєї подруги Ніни, яка жила у кімнаті навпроти.
-Нінко, виручай! – кричала з порогу заклопотана Тома. – Мені сукня потрібна, питання життя та смерті!
-І тобі привіт! А чого свої не одягаєш? У тебе ж їх повно.
-Не подобаються вони мені більше, хочу щось нове, незвичне – обманула дівчина.
-А може це тому, що ти злегка поправилася? – прямо запитала Ніна.
-А це що заборонено? Чи я не можу собі цього дозволити? – обурювалася Тамара.
-Я ж тобі не чужа. Може хочеш мені про щось розповісти? – наполягала Ніна.
-Ти сукню даси чи ні? Я поспішаю.
-Бери, яку хочеш!
Тамара бігла до автобусної зупинки й благала час, щоб йшов повільніше. Дякувати богу, Павло її дочекався на їхньому місці. Дівчина, побачивши коханого й кинулася в обійми.
-Я так скучила за тобою! Боялася, що ти підеш.
-Ти що дурненька? Як я можу тебе покинути. Що за терміновість? Ми ж мали на вихідних зустрітися у моїх батьків. Вони вже не можуть дочекатися, щоб з тобою познайомитися.
-Я маю тобі дещо сказати – боязко проговорила Тамара. – У нас буде дитинка.
Павло відсахнувся від неї й сховав руки в кишені. Він мовчав, ходив туди-сюди й навіть не дивився на свою дівчину.
-Павло, все в порядку? – обережно запитала Тома.
-Ти у своєму розумі про таке запитувати? Звісно, що не в порядку. Батьки мене вб’ють, вони ж уже все розпланували. Мені ще 6 років на лікаря навчатися. Які діти? Навіть чути нічого не хочу. Завтра ж зробиш аборт й на цьому розійдемося.
Він кинув на Тамару гнівний погляд та пішов геть, залишивши бідолашну дівчину напризволяще. В гуртожиток Тома повернулася ближче до вечора. Ніна чекала на неї в кімнаті. Хотіла дізнатися, як минуло побачення. Вони завжди все обговорювали. Коли вона побачила заплакану Тому, зрозуміла, що щось сталося. Нічого не розпитуючи, вона обійняла подругу й заспокійливо гладила по волоссю щось тихенько наспівуючи.
-Він мене покинув – тихенько скаржилася Тамара. – Я йому про свою вагітність розповіла, а він сказав аборт робити – рука Ніни на мить застигла у повітрі. Дівчина не знала, що говорити. – Хіба я зможу?
-Які ж вони козли! – обурилася Ніна. – Самі напартачать, а з наслідками повинні ми розбиратися. Томо, я не знаю, що тобі порадити, але прошу не гарячкувати. Діти – це велика відповідальність, але з іншого боку, якщо ти зробиш те, що він наказав, чи не шкодуватимеш все життя. Це ж і твоя дитина також, частинка тебе. Маленьке життя, що вже в тобі зародилося.
Подруги сиділи обійнявшись до світанку. Тамара вирішила їхати додому й про все розповісти матері. Як вона скаже, так і зробить.
Олександра Василівна працювала у дитячому садку нянею. Дітей вона любила, але новину про те, що скоро сама стане бабусею сприйняла важко. Спершу сварилася й кричала, а потім обійняла дочку й сказала, що дитину вони залишать. Це велика радість, навіть якщо доведеться виховувати самій.
Вагітність давалася Тамарі важко. Уже на 7 місяці дівчина ледь пересувалася. Мати завжди була поруч, допомагала та підтримувала. Добре, що останній триместр припадав на літо. Олександра Василівна пішла у відпустку, щоб бути поруч з дочкою, коли та народжуватиме.
Пологи тривало довго, нарешті до бабусі вийшов лікар та привітав з двійнею. В Олександри Василівни аж серце схопило. Двох вони точно не потягнуть. Зайшла в палату до Тамари та тримала на руках двох маленьких крихіток.
-Мамо, вони прекрасні!
-Я знаю, люба. Але ж ти розумієш…
-Будь ласка, не кажи того, я не зможу – Тома розплакалася, діти відчуваючи мамин стан й собі почали плакати. Олександра Василівна залишалася непохитною.
-Ти повинна обрати когось одного – сказала, як відрізала й вийшла з палати, бо й сама не могла стримати сліз.
Тамара не знала, що їй робити. Вона прекрасно розуміла, що у них немає можливості виховувати двох дітей. Якби влаштуватися на роботу, але ж тоді доведеться купувати суміші. Новоспечена матуся дивилася на своїх хлопчика й дівчинку, таких схожих між собою, й не розуміла, як можна відірвати шматок свого серця й залишити тут.







