Ми з чоловіком власних дітей не планували найближчих років чотири. Хотіли трішки пожити для себе, відпочити, підзаробити, змінити автомобіль на більш комфортний та основне – подорожувати якомога більше.
Та й це дуже гарне рішення. Як народжуються діти – особливо не відпочинеш і в нові країни за враженнями не полетиш. Тому потрібно ці емоції накопичити, щоб їх вистачило на перші два роки декрету.
Батьками ми стали практично за два місяці після одруження. У нас сталася величезна неприємність та непоправна втрата. Будинок батьків мого чоловіка просто здійнявся в повітря. Був витік газу і він зірвався.
Ми в цей час були в своїй квартирі за два квартали від їхнього будинку. В той момент всередині були мама і тато чоловіка, а також його рідна сестра з новонародженим сином. Її чоловік в той момент був в селі з старшою дочкою у своїх батьків. Поїхав за сушеними яблуками, бо лікар радив дружині пити з них компот, щоб молоко прибувало.
Після цього Олегу ніде було жити. Дочку в глухе село до своїх батьків відвозити він не хотів. Саме тому попросив нас, щоб вона пожила з нами. А він повинен їхати на заробітки. Потрібно хоч однокімнатну квартиру купити для дочки.
Ми нічого і сказати не встигли. Самим було важко і боляче, а що відчував Олег і як тримався – ми і уявити собі не могли. То ж тепер у нас була дитина. Богдана була хорошою і чемною дівчинкою. Їй всього чотири роки було на той момент, але розумна вона була на всіх шість.
Богдана мені в усьому допомагала, ми багато часу проводили разом. Я займалася її розвитком та навчанням. Про цю дівчинку я піклувалася, як про власну дитину. Обирала для неї цікаві гуртки, екскурсії і багато чого іншого.
Так ми прожили ще чотири роки. Я народила власного сина. Ми були веселою та дружньою родиною. Олег час від часу телефонував та приїздив до дочки, але ми і не мали гадки, що він її захоче забрати назад собі.
Богданка дуже любила і нас і тата. Одного дня Олега прийшов до нас і сказав, що повернувся назовсім. Потрібну суму грошей він вже заробив і минулого разу як був – придбав квартиру. Там якраз завершився ремонт. Тому він може спокійно переїздити туди жити з донечкою.
А я люблю цю дівчинку як рідну, та й вважаю її своєю донькою. Не може моє материнське серце її відпустити з рідним батьком. Лиш подумаю, що її не буде в нашій квартирі – починаю плакати.
