**Помста обраної жінки**
Вчитель фізики у сільській школі Тарас Іванович одружився вдруге. Йому сорок один, а його коханій дружині Марійці тридцять. Молода, гарна, ніжна, спокійна й добра, вона вдарила йому прямо в серце.
Після першого шлюбу з Оленою він розлучився через девять років спільного життя. Донька у них Оленка, яку Тарас дуже любив. Та Олена після розлучення давно відїхала до себе у село, і з тих пір вони не бачились, спілкуватися з донькою не дозволяла.
«Тарасе, ну розійшовся зі своєю істеричкою, то одружуйся знову, радив йому близький друг Семен, який працював дільничним у їхньому селі.
«Треба б, звісно, але поки не бачу дівчини, яка б запала мені в душу. Так, є багато дівчат і жінок, але Тим більше боюся знову натрапити»
У село приїхала молода медсестра Марія. Тарас випадково зустрів її, повертаючись із школи.
«Ого, новенька і хто це у нас така, подумав він, і пройшов повз, зустрівшись поглядом із дівчиною. Вона перша привіталась, він відповів.
«Семене, а хто це у нас у селі новенька?» запитав Тарас у друга, не полінувався, зайшов до нього в кабінет, хоч було й не по дорозі.
«Хто? Про кого ти?» не зрозумів дільничний.
«Зустрів зараз дівчину, симпатичну, зі світлим волоссям, струнку й, як мені здається, дуже серйозну.»
«Ну ти задав мені завдання, почухав потилицю Семен. А хоча постривай, це ж медсестра Марія, три дні як приїхала до нас у село, працює у фельдшерському пункті. Ганна Петрівна пішла на пенсію.»
Так, симпатична, не гавряй часу, не проґав, сміявся друг.
Познайомитися з Марією було нескладно. Вже через два дні він зустрів її після роботи, ніби випадково, і вони заговорили.
«Добрий день, я Тарас, працюю у школі, вчу фізики. До речі, не одружений, усміхнувся він. А ви, значить, медсестра, а ваше сімейне положення?»
«Добрий день, так, медсестра. А вам моє сімейне положення дуже важливе?» запитала вона серйозно.
«Дуже. Навіть не уявляєте, як»
З того часу вони зустрічалися, а незабаром відбулося невеличке весілля у місцевому сільському кафе.
Марія теж була заміжньою, але зовсім недовго, ледь рік, і дякувала Богу, що не завагітніла. Чоловік виявився не тим, вона швидко розлучилася. Колишній чоловік докучав їй, просив грошей на випивку, тому вона й втекла тишком із райцентру сюди, у село.
Першого вересня, за традицією, усі вчителі у їхній школі після урочистої лінійки йдуть святкувати День знань.
«Марійко, я сьогодні затримаюся, сама розумієш, у нас у вчителів свято, я не можу відриватися від колективу.»
«Добре, Тарасе, але дивись, знову прийдеш із запахом чужих духів.»
«Ну що ти, Марійко, я ж тоді тобі пояснював, що це Наталя Іванівна свій піджак повісила поверх мого, після цього він зрозумів, що дружина у нього ревнива.»
Вечір видався чудовий, трохи прохолодний, за столом усі бажали одне одному всього найкращого, починаючи від карєрних злетів і закінчуючи кількістю дітей та онуків. Веселі колеги гомоніли, сміялися, Тарас Іванович теж був у настрої. Тільки Наталя Іванівна сумно поглядала на нього. Вона була жінкою бальзаківського віку, заміж ніколи не була, і вже сподівалася, що таки прибере його до рук. Але зявилася ця молода медсестра, на якій він одружився.
Після кафе Тарас повертався під чаркою, повільно підійшов до дому, відчинив двері у хаті темно.
«Марійко, весело покликав він дружину, повісивши в передпокої свій піджак. Я повернувся цілий і неушкоджений.»
Він пройшов у вітальню, там темно, вирішив, що дружина у спальні читає книжку вона любила їх читати.
«Марійко, ну ось ти де, я так і думав, побачив дружину, яка сиділа на ліжку, підібгавши ноги, при світлі настільної лампи з книгою в руках. Уявляєш, вечір пройшов нормально, і я зовсім не пізно, тільки випив трохи, він засміявся своїм чарівним сміхом.»
Марія підвела на нього очі, а він здивувався вони були чужі, якимись порожніми, холодними.
«Маріє, що з тобою? схвилювався Тарас. Зазвичай зустрічаєш мене з усмішкою, а тут Чи ти переживаєш, що я багато випив? Ні, зовсім трохи, для веселощів і все Свято ж у мене, перше вересня, він навіть засміявся, але дружина ніяк не відреагувала.»
Марія кивнула головою у бік вітальні й сухо промовила:
«Там на столі тобі лист. Прочитай»
Тарас вийшов у кімнату й побачив розпечатаний лист.
«Мабуть, щось серйозне, коли Марія у такому стані.» Його адресу було виведено на конверті гарним почерком,
