З дружиною мого сина ми завжди були в чудових стосунках. Не пам’ятаю, щоб у нас виникали якісь конфлікти чи непорозуміння. Коли Катя потрапила до лікарні, то я запропонувала допомогу і забрала внучку Софійку під своє крило.
До того ж недавно я повідомила невістці, що маю в планах подарувати їм квартиру, аби вони не витрачали багато грошей на оренду, а мали свій куточок.
Тоді Софії було 2 рочки, а в животику був ще й її братик. Замолоду я настаралася на дві квартири і до одруження сина в одній жили ми разом, а іншу здавали в оренду. Тепер цю квартиру віддаю їм.
Через декілька тижнів я почала помічати дивну поведінку Катерини. Вона здавалася грубішою, сердитішою, ніж зазвичай. Але в своїй голові я одразу виправдала невістку. Мало які можуть бути на це причини.
Скоро я планувала відсвяткувати свій ювілей і покликала всіх найближчих рідних та декілька подруг. В кафе іти не захотіла, тому два дні сама трудилася на кухні.
Той вечір святкування минав чудово та вже через годину Сашко з Катею сказали, що їдуть додому. Нібито потрібно вкласти Софійку спати. Заперечувати я не могла, тож просто дала трохи їжі їм з собою і відправила сина заводити автомобіль.
Відразу ж я помітила, що в невістки бігають очі, ніби вона намагається щось відшукати. Я прямо запитала, у чому справа і, як виявилося, вона не знає, де поклала свій телефон. Логічно було б мені просто набрати на її номер і ми б швидко вирішили проблему, та Катя нервово відмовилася від цієї пропозиції.
Та пошуки затягнулися і я нетерпляче відкриваю телефонну книгу і телефоную за загублений телефон. У ту ж мить по квартирі лунає гавкіт пса.
Спочатку я не усвідомила, що відбувається, а лише за декілька секунд безперервного лаяння вдалося зрозуміти, що це рингтон у моєї невістки.
Розгублена Катя навіть не намагалася щось пояснити чи вибачитися. Просто забрала речі, попрощалася і пішла. Декілька хвилин я стояла нерухомо. А потім з очей просто полилися гіркі сльози. Невже я на таке ставлення заслужила?
Решта гостей кинулися мене заспокоювати. Пощастило, що я була не одна.
А на наступний день син подзвонив з проханням дати ключі від нової квартири, та я набралася сміливості і сказала, що тепер не хочу бачити їх ні в тій квартирі, ні в тій, що живу сама. І додала, що Катя знає, у чому справа.
Цікаво, чи розповіла невістка про той випадок? Інакше я не знаю, чому Саша так і не передзвонив мені з вибаченнями ні в той день, ні в наступний, ні через тиждень.
Досі не зрозумію, що такого я зробила своїй невістці і синові, що вони ось так відповідають на мою доброту?!
