Недаремно кажуть: “Дружину обирай собі з рідного села“. І потрібно ж було моєму сину закохатися в ту місцеву кралю. Казав мені чоловіку, щоб я не відпускала Андрія навчатися до міста, а то набереться від місцевих їхніх повадок, то й матимемо з сином клопіт. Якби ж я тоді тільки знала наскільки Йосип мав слушність.
Андрій зрідка приїжджав додому: улітку та на зимові свята. Та вже тоді я помітила як змінився мій син. Спершу він придбав собі новий одяг. В нас такого не носять. Найбільше мені впали в очі його нові джинси з дірками.
– Сину, давай я тобі штани зашию, що ж ти в порваних ходиш, – якось сказала я.
– Мамо, Ви нічого не розумієте, то така мода, молодь в таких ходить, – відповів Андрій.
А через рік сказав, що приїде до нас не один, а з дівчиною. Ми з Йосипом були дуже схвильовані від почутого та стали готуватися до приїзду сина з майбутньою невісткою. Зарізали курку, я накрутила голубців, Йосип дістав із погребу наливку власного виробництва.
Коли приїхали молоді люди, то я побачила, що дівчина в Андрія геть худа. Вона була вища від нього та ще й взула взуття на високих підборах. Зайшовши до нас у хату, дівчина скривилася та затулила носа пальцями. На її обличчі читалося невдоволення.
– Мама, тату, знайомтеся – це Вероніка, ми плануємо одружитися, – радісно сказав Андрій.
Ми з Йосипом лише переглянулися та запросили Андрія з Веронікою до столу. Дівчина мого сина майже нічого не їла, пояснила це тим, що вона на дієті. Я тоді подумала, що Вероніка крім води та хліба нічого не вживає, раз така худа. Андрій сказав, що після одруження вони планують жити у місті та винайматимуть житло.
– Та хіба ж у нас для вас місця немає? Приходьте жити до нас, – запропонувала я.
Та, судячи з того як скривилася майбутня невістка, я зрозуміла, що цього не буде.
Весілля зробили скромним у місті, нам там було дуже некомфортно. Молодята оселилися в місті. Згодом з’ясувалося, що Вероніка вагітна. Син приїжджав зрідка, повертався додому з повними торбами харчів. Якось сталося так, що Андрій втратив роботу та вони більше не мали змоги оплачувати за оренду житла. Батьки Вероніки проживають на іншому кінці країни, тож їм довелося переїхати до нас. Андрій розглядав можливість поїхати на роботу за кордон, щоб назбирати на власне житло.
Так і сталося, син поїхав за кордон працювати, а Вероніка залишилася з нами. До роботи невістка була вкрай лінива. На той момент вона була на четвертому місяці вагітності та ходила по дому тримаючись за поясницю, жалілася на те, що їй болить спина, опухли ноги та нудить цілий день. Коли я просила Вероніку про незначну допомогу, то невістка казала:
– Невже Ви не бачите в якому я стані? Я не можу нічого робити.
Я зрозуміла, що сподіватися на допомогу невістки не варто та все й надалі робила сама. Гроші, які присилав Андрій, невістка витрачала на власні потреби, попри свій фізичний стан, вона знаходила сили, щоб поїхати до міста на нарощення вій або на манікюр. Тоді, наче за помахом чарівної палички, у неї все проходило.
Після народження онучки турбот у мене з’явилося ще більше. Матір’ю Вероніка була просто нікудишньою. Мало того, що вона не слухала порад, так дитиною вона не займалася, дитину цілий день могла ходити в брудному підгузку та постійно була голодною. Годувати грудьми невістка відмовлялася, типу у неї “зникло молоко”, доводилося годувати дитину сумішшю. Та навіть суміш Вероніка не вміла готувати, або не хотіла показувати, що вона вміє це робити.
Моїми зусиллями вдалося виростити хорошу дівчинку. Катеринка пішла до дитячого садочка та я запропонувала Вероніці піти до нас в магазин працювати касиром. Таким чином вони з Андрієм змогли б швидше зібрати гроші на квартиру.
Андрій теж підтримував мою ідею, сказав дружині, що дуже за ними скучив та вже хотів би залишитися вдома. Вероніка сказала, що подумає над нашою пропозицією.
Коли ми з моєю сусідкою Варварою обговорювали цю ситуацію, то вона сказала:
– Та де ж твоя люба невісточка на роботу піде? Вона ж звикла жити на всьому готовому та нічого змінювати не збирається. Люда, не тіш себе марними надіями.
Повернувшись додому я запитала у Вероніки з приводу того яке рішення вона прийняла.
– Я не можу піти на роботу, бо вирішила зайнятися бізнесом. Самі розумієте, як же я працюватиму повний день, мені ж потрібно бути поруч з Катериною: допомагати їй з уроками, забирати зі школи, ходити на батьківські збори.
“Ніби вона це все робить” – подумала я.
– А яким же бізнесом ти зібралася займатися? – запитала я.
– Побачите, – відповіла невістка.
Як згодом з’ясувалося, для організації того бізнесу потрібні були гроші. Вероніка надіялась, що їх дасть Андрій, але він відмовився. Тепер син з невісткою у сварці та невістка погрожує піти від сина, якщо він не зробить так, як вона хоче.
