Інна Сергіївна, наша начальниця, славилася серед підлеглих своїм важким характером. У свої 48 років вона побудувала таку кар’єру, що деяким може тільки снитися. Ми неодноразово чули байки про шлях її становлення. Приємного в тих історіях було мало.
Найстрашніше починалося в період квартального звіту. Не дай боже у тебе хоч якась ремарочка буде, рахуй ти безробітній. Так, у колективі панувала жорстка дисципліна, кожен знав своє місце, ніхто не сачкував. Варто зазначити, що і зарплатня була відповідна.
Це було моє третє місце роботи після закінчення навчання. До цього я працював на аналогічних посадах, але саме тут платили найбільше. Крім того, на нашій фірмі діяла особлива програма лояльності для найкращих працівників місяця. Можливо Інна Сергіївна й поводила себе, як с адист, але все в інтересах фірми.
Звісно, підлеглі ніколи не втрачали можливості попліткувати про начальницю. Починали з зовнішнього вигляду, а закінчували особистим життям. Деякі дівчата робили образливі припущення, що поруч із такою жінкою, будь-який чоловік відчуватиме себе тюхтієм. Мені було неприємно слухати усі ці злі жарти, тому я старався займати нейтральну позицію.
Попри свій вік, Інна Сергіївна, була досить привабливою жінкою. Чоловікам вона подобалася, але ніхто не міг розтопити її крижане серце. Неодноразово до нас в офіс надсилали букети квітів або цінні подарунки, начальниця одразу все переправляла відправнику.
Можливо я б ніколи й не довідався, чим насправді живе і дихає ця загадкова жінка, якби не один випадок. Це був суботній вечір, ми з друзями ходили в бар випити. Була пізня година, коли я повертався додому. Світлофор для пішоходів черговий раз зламався. Пересвідчившись, що на дорозі немає автомобілів я почав переходити вулицю. Раптом мене підрізає авто, в останню мить я встиг відскочити.
Водій не тікав з місця пригоди, натомість заглушив мотор і вийшов пересвідчитися, чи все в порядку. Я вже думав облаяти його міцними словечками, поки не побачив знайоме обличчя. Це була Інна Сергіївна, але по-новому. На обличчі не було і сліду від макіяжу, волосся зібране у недбалий пучок. Замість звичного ділового костюма, жінка була одягнена у звичайний домашній одяг. Вона одразу перепросила за свій вчинок й, щоб загладити провину, запросила до себе в гості.
В будинку начальниці було затишно та ароматно. На столі стояла ваза з польовими квітами. Стіни будинку прикрашали фотографії дітей та внуків. На кожній світлині Інна Сергіївна сяяла від радощів. Вона поставила переді мною чашку з ароматним чаєм та шматок пирога домашнього приготування. Ми цілий вечір проговорили про якісь дрібнички і я відмітив для себе, що ця жінка надзвичайна.
Додому я повернувся пізно глибоко переконаний, що ніколи не варто судити людей, що вас оточують. Принаймні до тих пір, поки ви не почастуєте їхніми домашніми пирогами.
