«Пощастило тобі з чоловіком! Бережи його, як зіницю ока», – сказала мені привітна старенька бабуся, коли я виходила з магазину. Шкода, вона не чула, як він «хвалив» мене за рибу
У нашій родині існує прекрасна традиція: робити покупки разом. Кожної неділі чоловік віз мене на місцевий ринок і допомагав носити пакунки. Вдома я складала список, щоб нічого не забути, не ходити кругами в пусту, а швиденько придбати все необхідне
Мала я жахливу звичку, чим і сама себе сварила, усі товари брала у руки. Неважливо, що це було одяг чи продукти, але обов’язково потрібно помацати. Чоловік частенько мене лаяв за цю дивну звичку та обіцяв, що якщо не припиню так робити, не буде більше зі мною їздити на базар.
Цього дня я стримувалася, як могла. Ми купили майже все необхідне, а я ще ні до чого не доторкнулася. Мій коханий був задоволений і в радісному настрої ми поверталися на автостоянку. Аж тут, коли це, біля самого виходу продавали свіжу рибу. Не знаю як це сталося, але я влізла в миску з рибою і взяла одну в руки. Рибину ми, звісно, купили, але що ж я вислухала.
Він дуже сильно розізлився за такий незрозумілий вчинок. Мої руки смерділи рибою, тому всі наші покупки йому довелося нести самостійно. Крім того, весь салон машини тепер буде пахнути рибою, що накрапає додолу. Як потім того запаху позбутися?
Біля машини він все швиденько спакував на заднє сидіння, а мені відкрив передні дверці й допоміг сісти. Лиш би я ні до чого не торкалася.
–Потрібні серветки. Зараз швиденько збігаю, – сказала я, коли чоловік сів на водійське місце. Коли поверталася до автомобіля, почула, що до мене хтось звертається:
«Пощастило тобі з чоловіком! Бережи його, як зіницю ока», – сказала мені привітна старенька бабуся, коли я виходила з магазину.
Бабця бачила, як коханий допоміг мені з покупками, а потім відкрив передні дверцята і всадовив на пасажирське сидіння. Шкода, вона не чула, як він «хвалив» мене за рибу.
