Моя сестра працює у швейній майстерні. Їй подобається рукоділля, тому й обрала такий фах. Робота неважка. Правда, клієнти бувають різні. Є такі, яким важко догодити.
От буквально на днях до неї прийшла поважна дама і їй конче треба зремонтувати норкове манто. Бо вона, бачите, така цяця, яка не любить чекати. Їй ніколи!
Як правило, сестра з розумінням ставилася до таких клієнтів. Але ця дамочка дозволила собі образливі слова на адресу майстрині.
-Швидше рухайся, тоді встигнеш. І менше пий кави! – зневажливо кинула дама.
Сестра сказала, що в неї є також черга. Ось перед нею лежить кілька виробів. Які вона повинна завершити терміново. Тож доведеться трохи почекати.
Домовилися, що до кінця дня виріб буде готовий. Дамочці не було де діватися, тому погодилася, виражаючи незадоволення.
Сестра ніколи не брала додаткових грошей з клієнтів. Але ця дамочка настільки дістала її, що вона стягнула з неї плату по всій програмі.
Адже до людей треба ставитися з повагою, незалежно від їх статусу і рівня матеріального достатку.
Наразі господиня норкового манто була настільки зверхньою, що дуже хотілося поставити її на місце.
Отож, коли появилася в кінці зміни клієнтка, сестра назвала втричі більшу оплату за виконану роботу. Та мовчки заплатила. Оглянула виконану роботу і пішла, навіть дякую не сказавши.
Сестра згорнула гроші і поставила в гаманець, при цьому про себе промовивши:
-Таких, мабуть, ось так треба ставити на місце. По-іншому на голову вилізуть , ще й ноги звісять.
-Це точно, – підтримала я свою сестру , і ми разом пішли в улюблену кав’ярню.
