Після одруження ми переїхали в будинок її батьків дружини.
Цей будинок було побудовано на славу та він був розрахований на велику родину. Колись там дійсно було дуже людно. А тепер туди на літо приїжджали родичі та гості.
А в інший час там жили тесть з тещею, ми з дружиною та дітьми та її сестра зі своєю сім’єю.
Улітку в тому будинку в основному гостювали родичі тестя. Вони приїжджали на декілька днів, а потім залишали своїх дітей на ціле літо у нас. Наприкінці літа вони їх забирали.
Усіма тими дітьми опікувалася теща. А їх було аж шестеро. Причому їх батьки не залишали для своїх дітей ані їжі, ані грошей на їжу. Тесть з тещею годували їх власним коштом.
Батьки тих дітей казали, що в селі харчів і так вистачає. Проте одними яблуками, картоплею та ягодами не наїсися, а діти їсти хочуть. Тож тещі доводилося позичати у сусідів гроші, бо її зарплата дуже швидко закінчувалася. Жінка бідкалася, що настільки залізла в борги, що віддавати доведеться аж до наступного літа.
Коли батьки приїхали за своїми дітьми, теща попросила віддати їй гроші, які вона витратила на їх харчування. Родичі відмовились.
Здійнялася велика сварка, батьки позабирали своїх дітей та поїхали додому.
Тещі довелося сильно економити, щоб віддати все те, що вона позичила.
Тесть не переймався через ці проблеми, його більше цікавило посидіти з друзями за келихом пива та пограти в карти. Теща сама розв’язувала ці проблеми.
Постійні нервування через гроші звели тещу в могилу. Тоді наші діти ще ходили у школу.
Тесть сумував недовго та швидко знайшов собі нову жінку, привів її в дім.
До чого ж лиха була та жінка. Звали її Тамара. На відміну від тещі, вона нікому не давала сісти собі на голову. Нова дружина тестя примусила його віддати усі борги, які залишилися після тещі. Все це через те, щоб люди з них не сміялися. Грошей у них не було, тож довелося порозпродувати усі меблі та побутові речі, які були вдома.
Ми ледве зберегли меблі, які були в нашій кімнаті та кімнаті дітей.
Тесть бурчав, але нічого не міг зробити. Тамара була дуже власна жінка та проти неї важко було навіть слова сказати.
Наш дім перетворився в пустку, здавалося, зо ми стали персонажами якогось фільму жахів, за сюжетом якого сім’я вирішує оселитися в закинутому будинку.
Ця атмосфера дуже нас напружувала. Згодом Тамара закомандувала, що цей будинок завеликий та його потрібно продати. Це стало великим полегшенням. Будинок продали, гроші розділили порівну, ми купили квартиру. Інколи дружина відвідує свого батька. Після того, як ми роз’їхались, вони з Тамарою розійшлися та тесть пішов в запій, невдовзі він помер.
