У свекрухи за кілька днів день народження. Кругла дата до того ж. Треба її привітати. Але вона жінка хитра. Наперед написала список бажаних подарунків.
До них належали смартфон, холодильник або золотий ланцюжок. Свекруха, крім переліку, вказала також бажаного виробника цих товарів. Я глянула в прейскурант і за голову схопилася – від п’яти тисяч і вище обійдеться нам подарунок. «За жирно вона захотіла», – подумала я.
У цей час молодшій сестрі вона загадала придбати фірмовий набір посуду. Галина працювала в відділі посуду, тож придбала подарунок з 30-відсотковою знижкою. Обійшовся він для неї всього лиш у півтора тисячі гривень.
Я вирішила також придбати подарунок за приблизно такою ж вартістю.
Напередодні святкування мій чоловік почав у інтернеті шукати, щоб все-таки подарувати мамі і хапався за голову, коли бачив цінники.
-Не журися, коханий. Я вже вибрала для твоєї матусі подарунок.
-Ти без мене? – злякався він, що викинула «скажені» гроші за дорогі речі, зазначені в списку.
-Ось глянь – годиться? – і я вийняла з шафи упакування з комплектом білизни на двоспальне ліжко. – Врахуй, новесенька. А ще докупимо букет її улюблених квітів і подарунок те, що треба.
Мій чоловік на радощах аж підстрибнув і чмокнув мене в щоку з вдячності.
-От і винахідлива ти в мене, – усміхнувся він задоволено. – Ти правильно вирішила!
Доречно сказати, що мама дуже любить молодшу дочку. І Галина вправно користується її слабкістю. А в мами завжди на першому плані лиш вона. Навіть подарунки свекруха робить з відповідним розрахунком.
Коли в нас народився Матвій, мама подарувала йому машину, в якій дитина може їздити, натискаючи на педалі. Нам до цього подарунка треба було ще рости і рости. Але мама все наперед розрахувала. Тому одразу, наче між іншим, зауважила: «Хай Ілля пограється поки що машиною, поки Віктор підросте».
Ілля – це син Галини. Так наш подарунок спочатку поїхав до улюбленої дочки. Коли настала наша черга, то в машини вже колеса відвалювалися.
Опісля так був подарований велосипед, потім – планшет. Урешті – телефон. Коли подарунки поверталися до Віктора, то вони вже майже розвалювалися або були лиш іграшкою.
Отож, коли наш син досягнув семирічного віку, він так і сказав бабусі, що йому не потрібні подарунки після Іллі. Хай йому краще таких подарунків вона не дарує.
Бабуся дуже образилася з цього приводу і справді перестала купувати подарунки.
Думаю, що на постільну білизну вона також образиться. Але, з мого погляду, хай дякує, що зовсім новесенька, а не користована. Хоч чоловік пропонував перед тим, як подарувати, може, хай кілька ночей на ній хтось поспить. Тоді буде цілком справедливо щодо неї.
Я відповіла, що не буду уподібнюватися до свекрухи. Хай тішиться новою білизною і робить висновки. Може, з часом зрозуміє свою помилку.
