Повернулася додому ні чоловіка, ні його речей.
Ну чого ти на мене так дивишся? усміхнулася Зоряна. Стасько просто вирішив мені довести, що він справжній хлопець. І все.
Що ви кажете?
Чисту правду, дитинко, простягнула колишня жінка Стаса.
Я нічого не розумію збентежилася Олеся.
А! Ось і Стасько він тобі зараз усе пояснить, кивнула Зоряна кудись убік.
Мати виховувала Олесю, як крихітну, ніжну квітку.
Сама Ганна Яківна була жінкою суворою, керувала власною лісопилкою твердою рукою.
Але з єдиною донькою перетворювалася на іншу людину навіть голос її мякшав, ставав тихим, як колискова, а очі сяяли ніжністю.
Отож і виросла Олеся лагідною, легкою на довіря.
Вона й горя не знала, ходила до звичайної школи та музичної, де з захопленням вчилася грати на фортепіано.
Великої піаністки з неї не вийшло, зате вона стала чудовою вчителькою.
Залишалося лише вдало вийти заміж, і тут же знайшовся наречений симпатичний Богдан.
Він так гарно за нею доглядав, витрачаючи свою невелику водійську зарплатню.
Такі слова їй казав, так ніжно в очі дивився
Та ось матері він чомусь не сподобався.
Ледар і дурень! вирішила Ганна Яківна.
Мамо, але я його люблю, блакитні очі Олесі наповнилися сльозами.
Добре-добре, одразу здалася мати. Тільки житимете зі мною!
У їхній просториній трикімнатній квартирі місця вистачало всім, та й новий чоловік не заперечував проти життя з тещею, яка більшу частину дня пропадала на роботі.
Сам він не мав нічого за душею.
Турботливий і лагідний Богдан незабаром після весілля почав показувати своє справжнє обличчя: пив, десь гуляв, почав прикрикувати на молоду дружину.
У присутності тещі ще намагався триматися пристойно, але й то не завжди.
Олеся категорично не хотіла помічати вад чоловіка.
Рівно через девять місяців після весілля вона народила сина Івасика й раділа, що в них справжня родина.
Хлопчик ріс слабким, потребував уваги, і Богдан став злитися ще більше.
Вона терпіла і сподівалася на краще.
Терпець урвався, коли несподівано померла мати, встигнувши лише рік порадіти онукові.
Похоронами займався давній друг Ганни Яківни, Ярослав Олегович.
Богдан у ці дні взагалі не показувався вдома, а коли зявився, у передпокої його чекали сумки з речами.
Він намагався бунтувати, погрожувати судами та поділом майна.
Олеся мовчала.
Дякуючи Ярославу Олеговичу той просто виставив колишнього чоловіка за двері.
Він же, будучи досвідченим юристом, не допустив жодного поділу.
Більше вони з сином Богдана не бачилися.
Звісно, Олеся не могла керувати лісопилкою цим зайнялися на
