Збідовані наші співвітчизники не від доброго життя – подалися шукати кращої дозі до Іспанії. Пропрацювали там близько 15 років і вирішили повернутися до рідного дому та піти у бізнес.
Сім’я колишніх іспанських заробітчан – Білик створила з самого початку, тобто з нуля у Львівській області власне підприємство. Люди відкрили свою ферму.
Роман Білик ділиться, що в Іспанії він брався до будь-якої роботи, лиш би заробити копійчину. Він і сіно косив, і траву громадив, і дерева обрізав, і допомагав на будові, де і цемент заливав, і стіни штукатурив, навіть навчився плитку класти.
Як їхні діти трохи підросли та відлучилися від грудного годування – Роман забрав до себе у дружину Миросю. Вона ж працювала, доглядаючи за людьми похилого віку, прибирала вечорами в офісах. На всі літні канікули вони і дітей до себе забирали. Малі і на морі відпочили і самостійно грошенят на новий одяг до школи заробляли.
Хоча за цей час Роман власних дітей майже не бачив. Він прокидався із першою зіркою, а повертався додому, коли вже було дуже пізно та темно.
Мирося ж зазначає, що вони з усіх сил старалися заробити копійку не лише на життя і для дому, але й для того, щоб вдома започаткувати власну прибуткову справу, яка б приносила дохід і їхнім нащадкам. Дуже вже подружжя Біликів не хотіло, щоб їхні діти в зрілому віці їздили по заробітках.
Коли сім’я вирішила остаточно повернутися до рідного села – побудували спочатку один корівник, а пізніше ще два. Купили кілька теличок, одного бичка та почали розводити корів. Фінансово вони допомогли собі самі із власних заощаджень, а окрім того отримали гранд від однієї з канадських програм підтримки фермерів-початківців.
Діти пішли навчатися до економічного та ветеринарного інститутів, щоб розширювати батьківську справу. Батьки ж відкрили кілька власних крамничок з продуктами власного виробництва. Це і м’ясні продукти і молочні.
