Перед тим як піти у декрет мені на роботі видали досить велику суму грошей. Та й колеги ще зібрали гроші мені на подарунок. Так у нас було заведено і всі підтримували таку традицію в колективі.
За моїми підрахунками – цієї суми мені повинно було вистачити на візочок, ліжечко і годувальний столик для дитини. Але так, як я досить сильно вірю у всякі народні прикмети, то вирішила що наперед не буду купувати нічого.
То ж коли у мене почалися перейми і я поїхала до пологового – всі гроші віддала чоловіку і попросила купити ті речі, які я відклала в дитячому магазині.
Я народила донечку і поїхала додому. Я одразу ж здивувалася чому чоловік не зміг мене зустріти, а пояснення було просте і банальне.
Мій Петро програв в карти всі мої гроші і пішов в запой. Я була шокована. Ми з дитиною зайшли додому – а Петро випивший спав прямісінько на килимі в кімнаті.
Коли я запитала де має спати дитина – він на мене накричав. Я не знала що мені робити і де взяти гроші хоча б на візочок.
Знав би хоч хтось, що тоді у мене на душі творилося. Мені хотілося прибити Петра, я ледь стримувала сльози. Чому моя дитина повинна не мати візочка, через те що у неї такий нікчемний батько. Та й з чоловіком жити я більше не хотіла.
Лише останній мерзотник може так вчинити щодо власної дитини. Серце у мене просто обливалося кров’ю. У нього ніяких батьківських почуттів, та й навіть банальної поваги до нас не було.
Я зателефонувала до свекрухи і попросила, щоб приїхала і забрала свого сина доки я його не виставила на вулицю голого і босого.
Свекруха приїхала, та ще й посміла мені розповідати, що її син таким чином святкував народження доньки. Дуже цікаво виходить, він відсвяткував – програвши гроші на дитячі речі.
Хай свекруха мені поверне ці кошти, щоб я мала в чому дитину на прогулянку возити. А її сина я більше знати не хочу.
