Андрій все життя важко працював. Пішов на роботу ще коли навчався у школі. Спершу хотів заробити на власні розходи, потім батько з мамою розлучилися й хлопець намагався забезпечувати їх з мамою. Можливо саме через це він нікуди не вступив. Відчув на собі тягар відповідальності за неньку. Що ж вона бідолашна робитиме без нього.
Щоб мати якусь копійку Андрій вирішив займатися розведенням домашньої худоби. Були на їхньому господарстві й свині, і бички, і всяка птиця. Мати допомагала йому, але чим старіша ставала, тим більше втрачала здоров’я. Тож син навчився справлятися з усім самостійно.
У 24 роки хлопець задумався над створенням власної родини. Дівчину вирішив вибирати із місцевих дівчат. Та така йому потрібна, щоб і господиня гарна і з себе видна. Дівчат незаміжніх у них багато, але вибрати ні з кого. Погорював Андрій декілька днів та й заспокоївся. Мабуть, ще не час.
Доля сама звела його із потрібною дівчиною. У їхнє село приїхала після навчання у місті Ганна. Дівчина була красивою, до того ж щойно закінчила навчатися на ветеринара. У селі її любили та завжди зверталися по допомогу. Не було такого випадку, щоб вона кому та відмовила.
От в Андрія теж сталася біда. Свиня не могла пороситися, от він і звернувся по допомогу до Ганни. Ветеринар зробила свою справу як годиться, тож на ранок Андрій уже мав поповнення у господарстві. Провівши усю ніч біля молодої дівчини господар зрозумів: нарешті я зустрів ту саму.
Весілля справили швидко. Зібралося чи не все село. Гуляли три дні, поки у молодих не почалося спокійне розмірене життя. Свекруха прийняла невістку, як рідну доню. Жаліла її, постійно хвалила, не давала важкої роботи. Віддала Ганнусі всі свої пожитки: там тобі і посуд новий, і постільна білизна, рушники. Невістка стала головною в домі, ніхто їй не перечив. Андрій теж дружину любив й старався зайвий раз не обтяжувати її своїми турботами та переживаннями.
Ось так і жила Ганна, як панночка, поки чоловік та свекруха забезпечували їй безбідне життя. З часом у подружжя з’явилася дитинка. Андрій був невимовно радий стати батьком. Зраділа появі онучки й свекруха, а от Ганну материнство не радувало.
Дитину потрібно годувати, пеленати, колихати, переодягати. До того ж уночі спати просто неможливо. Не звикла вона нести відповідальність за когось. Тож за немовлям дивилася бабуся. Новоспечений тато пропадав на господарстві. Оскільки у їхній родині поповнення, то й він мав подумати над поповненням сімейного бюджету. Розширювати господарство було нікуди. В селі роботи не знайдеш, тому чоловік вирішив пошукати кращої долі на заробітках.
Порадився із дружиною, вона тільки змигнула плечима, мовляв, роби що хочеш. Мати трішки поплакала, а потім благословила свою єдину дитину на дальню дорогу. Андрій важко працював, додому фактично не приїжджав, лише гроші надсилав. За декілька років чоловіку вдалося зробити ремонт у домі, купити автомобіль. Донечка швидко підросла, навчалася у школі, тож тепер батько мав подбати, щоб Оксанка мала гроші на навчання.
Попри постійну відсутність батька вдома, донька його просто обожнювала і з нетерпінням чекала на його повернення. А от Ганна видко забулася про те, що має чоловіка. Почала жінка чоловіків додому водити. Та кожного разу іншого. Свекруха мовчки терпіла це неподобство, але сину нічого не розповідала. Не хотіла, щоб він про таке довідався від рідної неньки.
Андрій про все дізнався сам. Повернувся додому без попередження, тож зловив дружину на гарячому. Вона нічого не заперечувала. Навпаки звинувачувала чоловіка у своїй зраді. Мовляв, його постійно немає вдома, їй не вистачає чоловічої уваги, от вона вирішила компенсувати.
Наступного ранку родина прокинулася без матері. Ганна втекла зі своїм коханцем, прихопивши із собою ті гроші, які Андрій відкладав на навчання доньки. Залишилися вони без копійки. Та чоловік не засмучувався. Головне – його дитина біля нього, а гроші він заробить і тут. Одну жінку він уже втратив, тож тепер не допустить, щоб і дочка віддалилася.
