– Останні роки Новий рік я зустрічала з подругами, та так вийшло, що цьогоріч всі до дітей та внуків поїхали, от і вирішила я зустріти це свято самотньо з олів’є та привітанням президента.
Але коли про мої плани дізнався син, то почав запрошувати зустрічати Новий рік з ними, я спочатку відмовилась, але він таки мене вмовив! – ділиться зажурено Надія Панасівна.
У спадок сину дісталася невеличка однокімнатна квартира, але після одруження й народження першого хлопчика, якому вже, до речі, 10 років, пара прийняла рішення взяти в іпотеку трикімнатну квартиру, а цю здавати в оренду, тим самим покриваючи борги по іпотеці.
Незабаром після їхнього переїзду у них з’явився другий син, якому зараз 6 років.
Юля, невістка пані Надії, дуже горда дівчина, тому стосунки зі свекрухою у них дуже натягнуті. Коли та вперше намагалась давати поради молодій господині, то невістка дала ясно зрозуміти, що для неї має вагу тільки думка її мами й нікого більше.
– Всі претензії моєї невістки у велику товсту книгу не помістяться! Ось, наприклад, за кілька останніх зустрічей, вона мені сказала, що я дітям дарую непотрібні подарунки, що надто часто їм телефону і, що всі мої думки давно застаріли. Коли я намагаюсь до неї щось донести, то немов дражнюсь кісткою з собакою, що готова у будь-який момент розгризти мені кістку.
Та, вже сталось, що до подарунків пані Надії невістка особливо прискіпливо відноситься і постійно їх бракує: то колір не той, то розмір, то не потрібне, то схоже вже є, тощо. Хоча, коли такі ж подарунки дарують її батьки та інші родичі, то Юля і словом не обмовиться, що її щось не подобається. А до поганого відношення до подарунків бабусі Надії Панасівно й дітей почала привчати.
Надія удає, що не помічає цих витівок невістки та того, як вона своїх дітей завжди віддає на канікули своїй мамі й лише за крайньої потреби їй. Вона завжди намагається порадувати своїх внуків та сина, попри те, що невістка виробляє, адже її син поруч з нею щасливий та й онуки люблять свою маму, отже й вона може все це перетерпіти.
– Ось погодилась я з ними Новий рік зустрічати, але чи знає про це невістка? От прийду я туди, а вона не знала, почне очі закатувати та всіма можливими способами демонструвати своє незадоволення. Зіпсую свято і собі й дітям. Син же мене переконав, що вона все знає й удобрює його позицію, тому я таки не стала відмовлятися. За декілька годин до початку Нового року мене забрав син і відразу по приїзду до них, я почала вручати всім подарунки. У мене був піднесений настрій і я думала, якби шкодувала, якби залишилися на одинці дома.
Так я потім я оглянулась навколо, то у мене ледь серце не стало. Там такий безлад був, що страшно й уявити, всі у піжамах і ні одна страва ще не готова. Невістка пояснила мені, що їжу вони замовили, а прибере вона пізніше, бо втомлена, тільки з роботи прийшла.
Я не хотіла відкладати й з допомогою меншого внука почала всюди протирати пил та мити ванну. Син тим часом мив посуд на кухні та прибирав там. Невістка ж продовжувала лежати на дивані й перебувати у напівсні. Працює вона в офісі і я не могла повірити, що від роботи за комп’ютером можна так втомитися, тому й назвала її ледаркою.
Я оглянулась й помітила, що й старшого внука ніде не має, виявилось, що весь цей час він був у своїй кімнаті та слухав музику, надіючись, що про нього не згадають. Я влетіла у його кімнату й почала сваритися та говорити, що якщо не стане допомагати, то його телефон опиниться у сміттєвому відрі. Тут і у невістки раптом енергія з’явилася й вона з криком влетіла за мною й почала голосити про те, що я тут не господарка, щоб кимось командувати. Я не могла її зрозуміти. Я її допомагаю, хоча приїхала, як гість, а вона мені ще сміє таке говорити!
Згодом до сварки приєднався й син.
– Так, що сталось? Чому ви знову сваритесь? – запитав син, а я вже не хотіла слухати ні її, ні його, зібрала речі та пішла з цього дому. Повернулась додому, зробила олів’є та зустріла Новий рік з телевізором та сльозами, бо досі не могла змиритися з думкою про те, що зовсім я цій сім’ї не потрібна. Якби я сама не намагалась підтримувати зв’язок, то вони б давно про мене забули.
Я оце недавно читала, що можна знайти собі людину, що буде доглядати за собою, щоб ти на неї квартиру переписала. Отак і я зроблю. Якщо мій син не може захистити мене перед невісткою, то і від мене він нічого не отримає, як і онуки, що пам’ятають про мене тільки тоді, коли я їм нагадує про своє існування.
Як би ви вчинили на місці свекрухи?
