Мій батько ще до весілля придбав земельну ділянку з недобудованим будинком. Проживаючи з батьками він займався своїм майбутнім житлом, завершив будівництво, зробив там капітальний ремонт. Усі зароблені кошти пішли на той будинок.
Згодом батько досяг своєї цілі, переїхав від батьків у власний невеличкий будинок та став купувати меблі та техніку.
Потім він зустрів мою маму, одружився з нею та на світ з’явився я. Мені дуже подобалось там жити, коли мені виповнилося чотири роки, мені подарували цуценя, ми разом росли. Я був дуже щасливою дитиною
В 6 років я пішов до школи. Одного разу, повертаючись додому, я побачив, що батько плаче. В той день мій світ перевернувся, я вважав його таким сильним та мужнім, а тут він плаче. Я запитав його де мама, він сказав, що її немає, тоді я запитав коли вона прийде, батько відповів, що ніколи.
Наступного дня ми кудись поїхали та я побачив маму, але вона на мене не дивилася, а лежала із заплющеними очима в дерев’яному ящику. Всі плакали та я почав плакати теж, кликав маму, а вона мене не чула, батько сказав, що мама померла.
Згодом до нас підійшли бабуся та дідусь, батьки мами та я подумав, що вони хочуть нас втішити та сказати якісь слова підтримки, але я помилився. Натомість вони сказали батьку, що тепер їм належить половина нашого будинку.
– На якій підставі? – сказав батько.
– Бо половина будинку належала нашій доньці, а після її смерті вона переходить до нас.
– Це не так, – відповів батько та ми з ним швидко пішли якнайдалі від дідуся та бабусі.
Ледь відсидівши поминальний обід ми поїхали додому, батько увесь вечір мовчав та потім взяв мене до себе, ми спали усю ніч обійнявшись, я дуже сильно плакав, аж схлипував та він мене обіймав і я заспокоювався.
Ми спали аж до обіду, нас розбудив телефонний дзвінок. Це телефонував дідусь, батько покійної мами, він знову почав щось говорити про поділ нашого дому та батько сказав, що він зараз не в настрої про це розмовляти. Ми пообідали та батько зателефонував до свого друга адвоката, попросив приїхати.
Вони довго про щось розмовляли на кухні, дивилися якісь книжки.
Наступного дня, я, батько та його друг адвокат поїхали на зустріч до батьків мами. Зустрічалися ми в кафе, там була дитяча кімната та я перебував там, поки дорослі розмовляли. І хоча я знаходився далеко від столу, де сиділи дорослі, їх крики мені було чути.
Адвокат батька сказав, що дідусь з бабусею не можуть відібрати в нас половину будинку, літні люди щось почали кричати та батько сказав, що вони вчиняють підло, адже нещодавно вони поховали свою доньку і замість того, щоб сумувати за втратою, вони взялися зазіхати на чуже майно. Потім додав, що якщо вони не припинять займатися дурницями він буде змушений вжити заходів.
