Ярослав Назарович сердито крокував по своєму кабінеті. Вранці зателефонувала Мар’яна, його секретарка, повідомила, що отруїлася й вийти на роботу не зможе. І це ж треба було їй отруїтися саме тоді, коли до них має приїхати важливий замовник. Доброти та співчуття від боса Мар’яна не діждалася ще й отримала під перший номер.
-Якщо ти не знайдеш собі заміну на кілька днів, то на роботу можеш не повертатися! – гаркнув бос та щосили жбурнув телефон об стінку. Це вже третій за цей місяць. Потрібно щось робити зі своїми нападами люті.
Через дві години до його кабінету несміло постукали.
-Заходьте уже!
Чоловік побачив перед собою красиву дівчину. Довге каштанове волосся, зелені виразні очі, пухкі губи. Йому довелося глитнути та перевести подих.
-Здрастуйте! Я від Мар’яни, буду працювати у вас два дні. Звісно, якщо ви не проти – її сором’язливість породжувала в Ярослава Назаровича нестримне бажання чогось забороненого.
-Так, звісно. Як мені до вас звертатися? – голос начальника тремтів, що було йому не властиво.
-О, геть забулася відрекомендуватися. Я Саша. До ваших послуг!
Ярослав Назарович швидко увів нову співробітницю у курс справи. Працювала Саша гарно. Звісно деякі звіти потребували доопрацювання, але в переважній більшості начальник був задоволений. Перший робочий день збіг швидко та непомітно.
-Сашо, я вас сьогодні затримав. Дозвольте виправити своє упущення та підвести вас додому – запропонував начальник.
-Не хоче завдавати вам клопоту. Я на тролейбусі – засоромилася Саша.
-Я наполягаю.
Їхали обоє тихо, не наважуючись порушити тишу. Саша з цікавістю розглядала салон дорогого автомобіля. Раніше вона навіть близько не підходила до таких машин, а тут така честь особисто покататися. Поки Ярослав Назарович зосередився на дорозі, дівчина могла вивчати його серйозне обличчя, напружені м’язи та красиві руки. У голову полізли відверті картинки. Саша злякалася своїх бажань, тому попросила начальника зупинитися.
-Вибачте, зовсім забулася, що треба забігти по продукти. Я тут вийду, мені додому не далеко. Дякую, що підвезли.
З машини вона не вилізла, а вистрибнула кулею. Ярослав Назарович ще довго сидів у машині та дивився вслід дівчині, яка звела його з розуму за кілька секунд. Він і не сподівався, що колись матиме честь відчути на собі те, про що так багато людей говорить та описує. «Я закохався» – зізнався він сам собі й поїхав додому з радісною посмішкою на обличчі.
Наступного ранку він приїхав на роботу найперший. Багато роботи потребувало його перевірки. Вчора він зовсім не міг зосередитися через Сашу, яка сиділа за скляними дверима поруч його кабінету.
-Доброго ранку, Ярославе Назаровичу! – радісно прощебетала Саша. – Ви також рання пташка? Я вам каву взяла і щось солоденьке
-Солоденьке я люблю – не стримався він та почав загравати. Як і очікувалося Саша одразу зашарілася, а Ярослав Назарович зловісно посміхався.
Хімія, що панувала між ними, повисла в повітрі в очікуванні продовження, але вони були надто чужими, щоб переступати межу дозволеного. Того дня на роботі затрималися усі, адже потрібно було закінчити термінове замовлення важливого клієнта. Щоб компенсувати це Ярослав Назарович запросив усіх підлеглих до ресторану. «Звісно моїм коштом»
Поїхали усі, окрім Саші, а він власне й затіяв усе лише через неї. Дівчина сказала, що мусить провідати подругу й це була досить поважна причина аби її відпустити.
-До зустрічі завтра! – попрощався начальник.
-Ви зовсім запрацювалися. Завтра уже повернеться Мар’яна. Мені було приємно з вами попрацювати – вона йшла від нього, а Ярослав Назарович не любив так просто здаватися.
-У нашій компанії є відкрита вакансія. Може завтра ви б прийшли на співбесіду? – вигадував на ходу бос.
-О, це було б прекрасно! Але я не зможу працювати через дитину. Моєму синові лише півтора рочка, а от чоловік саме шукає нову роботу. Я буду безмежно вдячна, якщо ви дасте йому шанс проявити себе.
Він більше не слухав. Вона заміжня ще й має дитину. Але всі ці неоднозначні погляди, важкі зітхання й постійні погляди у його сторону. Він не хлопчик аби не розуміти справжньої причини її зацікавленості. Ця жінка була його нічним бажанням, вона повністю полонила його сни та у реальності всі думки лише про Сашу. Невже йому доведеться забутися про неї та ще й вчинити правильно й надати роботу її чоловіку, своєму супернику?
