Нещодавно в наш будинок поселилися нові мешканці чоловік та жінка. Я запитала їх чи мають вони дітей, а жінка сказала:
– У нас є Аліса, вона нам наче донечка.
Я не зрозуміла до чого були сказані ці слова. Але потім почула, як наша нова сусідка кричить на Алісу. У нашому будинку дуже погана звукоізоляція та я інколи чую, як в сусідів зверху тече вода з крана. Нові жильці жили по правий бік від мене. Та ось, прокинулася я зранку та почула:
– Ти що зробила, Аліса, хочеш знову увесь день у ванній просидіти? Чи може тебе на вулицю вигнати? Там і робитимеш шкоду.
В моїй голові почалися недобрі думки, я стала уявляти маленьку дівчинку, яка увесь день сидить зачинена у ванній кімнаті, або ще гірше, яку вигнали на вулицю. Мені не давала спокою фраза сусідки: “у нас є Аліса, вона нам наче донечка”. От що значить “наче донечка”? Вони її що, з дитячого будинку взяли? А, може, це дитина їх родичів, а сусідка так з нею поводиться. Я не могла це так просто залишити та зателефонувала в службу опіки та піклування. Описала їм ситуацію, дещо прикрасила для того, щоб у них було більше стимулу приїхати.
Працівники служби опіки не примусили себе довго чекати, я вийшла на сходовий майданчик, щоб на власні очі побачити що ж там відбувається. Коли сусідка відчинила двері, під її ногами плуталася маленька собачка породи йоркширський тер’єр.
– Аліса, поводь себе нормально, – сказала жінка, – Ви щось хотіли? – запитала вона у працівників.
І тут я зрозуміла, що зганьбилася, зайшла у квартиру та стала спостерігати за ситуацією через вічко у дверях. Надалі буду більш уважною.
