Того, ще мирного Різдва, я вирішила поїхати до батьків. Нас розділяла майже сотня кілометрів. Тому я попрямувала на залізничний вокзал. Та от халепа – всі квитки давно розібрали.
Хоча що я очікувала? На Різдво багато людей їдуть до своїх рідних та перед такими святами люди купують білети завчасно. А що робити? Не купиш раніше – не поїдеш нікуди. Але в моїй голові було переконання, що я точно отримаю білет. Дурне переконання.
Електричка теж не варіант, адже саме в той день вони їздили саме так, що оминали моє рідне місто. Там щось сталось, що електрички не могли дістатись до вокзалу. Якось так мені пояснили на касі.
“Ну нехай, щось зараз придумаю!” – подумала я та поїхала на автобусний вокзал. Не подобалась мені ідея їхати в таку сильну заметіль, бо ж це небезпечно. Але вже хоча б так зібралась би. Та ні. Автобуси теж не їхали.
Тоді я, розчарувавшись, підійняла голову вверх, поглянула на хмари, з яких зимовим морозним танцем падали сніжинки, м’яко приземляючись мені на обличчя, та сказала:
– Боже, якщо ти справді існуєш, то пошли мені когось, з ким ми б на наступне Різдва о поїхали до моїх батьків вдвох. Бажано красивого успішного чоловіка. Я ж давно самотня.
Раптом мої думки перервав чоловік, що підійшов до мене запитати,чи часом я не їду в місто і сказав назву моєї маленької батьківщини. Я була здивована, чому він підійшов саме до мене та запитав про це, але чоловік одразу пояснив, що бачив, як я ходила по автобусах та запитувала, чи їдуть вони до мого містечка.
Чоловік цей, Артур, якраз мав їхати до своїх батьків, які також живуть в моєму рідному місті. Тож, побачивши мене та почувши, що я не можу дібратись нічим додому, вирішив зробити добру справу та запропонувати поїхати разом.
Я погодилась, адже дуже хотіла додому в таке свято. Тоді я запевнила Артура, що оплачу частину за бензин. Він не зміг мені відмовити, бо я дуже вперта. Так ми разом поїхали.
Вже потім до мене дійшло, що я сіла в машину до геть незнайомого чоловіка. Але все пройшло добре. Артур привіз мене прямо під будинок та на прощання попросив в мене номер телефону. Я погодила та написала йому свій номер.
Батьки були раді бачити мене на таке свято, а я зараз рада, що мені тоді трапився Артур та небеса почули моє прохання, адже ми вже майже рік зустрічаємось та думаємо про весілля.
