Розкажу вам притчу про те, як двоє різних людей дивляться в одну й ту ж саму калюжу. Тільки один бачить у ній лише брудну воду, а інший відблиск зірок.
Одного разу на перехресті зійшлися два чоловіки. Ззовні вони були абсолютно різними, але було те, що їх об’єднувало – жінка, яку вони обидва любили. Один із них вважав себе її чоловіком, а інший був її коханцем. І вирішили вони обговорити її.
– Поясни мені, чому ти з нею зустрічаєшся? Вона ж дурна, непримітна, а ти такий видний із себе! Можеш бути з набагато кращою!
— Ти не правий! – відповів коханець. – Я ніколи не знав нікого розумнішого за неї й краса її мене надихає.
– І кого ти вирішив надурити! Я ж проводжу з нею кожнісінький день. Ще ніколи не чув, щоб вона щось годне сказала чи якоюсь гарною думкою поділилася. А про її домашні халати та непричесане волосся взагалі мовчу. Не впевнений, що вона пам’ятає, коли востаннє робила зачіску та макіяж.
– Ой, то лише для тебе так! Для мене вона завжди фарбується та одягає найкраще вбрання. Бачив би ти, яка вона мудра жінка, постійно щось цікаве розповідає. Коли мені потрібна порада, то звертаюся лише до неї, вона та до кого варто дослухатися.
– Це ти вже брешеш і не червонієш! – злісно відповів чоловік. – Нічого вона не знає, а усі її припущення та поради повна дурня. Думав, що може їсти мені готуватиме, а вона й у цьому ділі профан.
— Ну це я для кого! До мене вона завжди зі смачним пирогом приходить. А від її борщу я просто шаленію!
Про одну й ту ж саму жінку говорили незнайомці. Чоловік лише погане, а коханець – тільки хороше. От тільки сталося так, що одна й та ж сама жінка з їхніх слів абсолютно різна, тому, що й ставлення чоловіків відрізнялося.
