Є такі історії, до яких потрібно прислухатися, чи уважно читати. Щоб потім продумати, чим закінчується безмежна любов батьків до своїх дітей.
У Івана і Люби народився син. Хлопчик виростав у суворому вихованні. Тато навчав його з самого малечку, що про себе потрібно дбати самому. Але спочатку вивчитися, щоб мати професію. Так що ріс Саша з розумінням, що достигнути в житті чогось потрібно самому, ні на кого не сподіваючись. Коли Саші виповнилося чотирнадцять років, тато з мамою поділилися радісною звісткою, у них народиться дитина.
У визначений термін народилася дівчинка. В цей час Саша відчув себе кинутим. На нього не звертали уваги, тільки маленька Каріна для тата з мамою стала центром їхнього життя. Вони не можуть сказати, коли Саша закінчив школу, адже вся увага прикута до донечки, яку закидали подарунками, та купували все, що тільки захоче вередливе чадо.
Саша закінчив інститут, знайшов роботу, живе на найманій квартирі. Додому майже не приходить. Та й не чекають його там. Тільки Каріна і тільки про неї говорять батьки. А дівчинка зростала, ні в чому не мала потреби. Тато забезпечував усім необхідним і навіть більше. Коли навідувався старший брат, Каріна влаштовувала істерику, тому що вважала, що увагою батьків заволодіє Саша.
Роки йдуть. Саша давно керує головним офісом підприємства. В нього своя сім’я, двоє дітей. До них з дружиною відносяться однаково, з любов’ю. Тому є приклад Саші. Чоловік давно не спілкується з рідними, коли одного дня Каріна вигнала його з квартири батьків. А вони мовчки дивилися і не сказали й слова на захист сина.
Каріна наразі одна. Заміж не вийшла, привередлива була, все не такі їй зустрічалися. Спочатку помер тато, потім мама. Поки що Каріна живе на заощадження, які залишилися від батьків. Та вони скоро закінчаться, і що потім? Про Сашу вона нічого не знає, навіть те, де він мешкає. Згадує нарешті що є брат, який би наразі допомагав їй, та де його знайти?
Про що думали батьки, коли балували доньку? Що вона виросте розумницею?
