Великдень – це день, коли святкують воскресіння Ісуса Христа. Але для Максима та Ярини цей день означав дещо більше, ніж церковне свято. Вони йшли з великодньої служби щасливими. І поки вони повертались, Максим сказав: «А все таки життя настільки прекрасне». Після цих слів Ярина зрозуміла, що всі докладені зусилля не були марними, адже щоб отримати те щастя їй довелось багато чого подолати.
Максим – юнак із заможної сім’ї, в якій батьки працювали в університеті, тому і Максим пішов після закінчення школи навчатися до вишу. Він відрізнявся від інших студентів дорогим одягом, можливістю обідати в дорогих кафе. Вже на третьому курсі він мав власне авто, проте нечасто його використовував через заборону батька. Дівчата вишиковувались в чергу перед ним, а він, по іронії, закохався в Яну – дівчину, яка вміло користувалась своєю зовнішністю та ніколи не звертала увагу на молодших молодиків, тому на першому курсі вже зустрічалась з студентом п’ятого курсу. Але Максим не покладав рук, адже не звик до програшів, тому не залишав дівчину в спокої. Проте це все марно… Серце крається коли він бачить її під ручку з отим Єгором.
Якось Яна сказала Максиму, коли той зупинив її біля під’їзду: «Залиш мене в спокої, в нас нічого не може бути. Я скоро вийду заміж за Єгора. А ти красень, тому сто відсотків знайдеш собі іншу дівчину».
З тих пір Максим сам не свій. Він захопився спиртним. Потім це все перетворилось в звичку. Та через деякий час юнак почав пропускати заняття в університеті. І ось, коли він не з’явився в університеті до нього завітала Ярина. Вона подзвонила в дверний дзвінок, та чекала поки їй відкриє Максим. Він встав, потягнувся, та пішов відкривати двері.
- О, Яринка! А ти що тут робиш? – запитав він усміхнену дівчину.
Вони з Яриною вкрай рідко спілкувались, адже дівчина вона скромна, тиха. Завжди сидить в кінці авдиторії, не зважаючи на те, що гарно вчиться. Яринка з села, що знаходиться в сусідній області, але ніколи цього не цуралась. Вона розповіла багацько всього про природу, та про те, що батьки мають своє господарство. І про те що літом відпочинку в селі немає – повсюди кипить робота.
- А знаєш, може покажеш мені оте своє село якось? – сказав якось Максим.
- Ну… добре. – зашарілась та ледь чутно відповіла Ярина.
Сьогодні дівчина сама не розуміє для чого вона прийшла сюди. Вона давно закохана в Максима, але вона ніколи не бігала за ним, як інші дівчата, а тихо спостерігала за ним. А як тільки Максим став таким, яким він зараз є – серце дівчини почало обливатись кров’ю. Через друзів Максима Ярина дізналась його адресу та вирішила прийти, коли хлопець не прийшов до університету. І ось зараз вона стоїть перед ним і розмовляє. Ніби вони хороші знайомі. Хоча Максим здивувався, що до нього завітала саме Ярина, але все ж запросив її до квартири:
- Ну і що ж ти на мене так дивишся? Невже тобі шкода мене?
- А ти, я так подивлюсь, взагалі розкис. Ти слабак? Невже ти переконаний, що вона лише одна цьому білому світі? Ой… – Ярина різко затихла, зрозумівши, що вона щойно сказала, але все ж продовжила: – Пам’ятаєш ти мене просив показати тобі оте нудне село?
- Так, пам’ятаю. – відповів здивовано хлопець.
- Тоді… давай поїдемо? – зашарівшись відповіла дівчина.
- А знаєш що? А давай! Кажи коли?
- Давай завтра, – усміхнувшись промовила Ярина, – П’ятниця ж, всі додому їдуть, а на вихідних Великдень. Проте попереджаю – трохи попрацюєш.
- Гаразд. – розсміявшись сказав парубок, – Але як ти представиш мене своїм батькам?
- Другом…
- А може трохи більше ніж другом? – з ноткою хитрості у голосі сказав Максим та почав пильно дивитись у Яринині очі і тоді вже поміти, які вони великі та прекрасного небесного кольору.
- А ось на більше ти маєш заслужити, – швидко вимовила дівчина та хутко перевела тему на книги, яких повно в кімнаті Максима.
Пройшов час і, як Максим з Яриною і домовлялись, студенти поїхали до дівчини в рідне село.
- Не дороги, а страшний сон для спини! Скільки нам їхати ще по цьому бездоріжжю? – жалівся Максим.
Ярина похлопала його по плечі та почала заспокоювати:
- Ну-ну-ну, ще трішечки. Не вередуй.
- Ти так кожного тижня їздиш?
- Ну так.
Батьки Ярини були попередженні, що їхня донька приїде не сама. По приїзду на порозі будинку їх зустрів батько Ярини:
- То що Яринко, то мій майбутній зять?
- Тату, я ж казала, що він мій друг. – відповіла дівчина.
- Можливо і майбутній зять, ти ж не знаєш, що буде далі, Яринко! – засміявся Максим.
У будинку вже були готові до святкування Великодня пасочки, що щедро були залиті білковим кремом та прикрашені відповідним надписом з шоколаду. Вони красувались на білій скатертині, а біля них стояли кошик з вишитим рушником. Максима дуже вразила ця картина:
- Так багато всього! Ви і інших видно пригощатимете?
- Так, – почала розповідати Ярина, – ти би знав скільки похресників у моїх батьків. Бачиш от-ті маленькі пасочки? То для них!
Наступного дня, Ярина розбудила Максима, та закликала фарбувати яйця. Якби йому не хотілось, але він все ж піднявся з ліжка, одягнувся та покрокував з кімнати. На порозі його чекали гумові чоботи батька: «Взувай, бо ми йдемо на болото збирати латаття, щоб яйця фарбувати в жовтий колір, як курчата, що ще в пір’я не вбрались. З червоного буряка вийде хороший червоний барвник, а з бруньок берези – зелений»
Максим відмовився від запропонованого мамою Ярини грибного супу, схопив дівчину за руку та вони разом побігли на болото збирати латаття.
В селі пахло по весняному. Все зеленіло, буяніло, розпускалось. Немов початок чогось нового і захопливого. Вода на болоті була холодною. Всюди цвіло латаття. В момент, коли Максим рвав квіти та складав їх до сумки, він придивився до Яринки. «Як я міг прогавити настільки красиву дівчину?». Він бризнув декількома каплями води в лице Ярини, а вона йому у відповідь цілу долоню…
… Ось у Великодньому кошику красувались пасочка, кольорові яєчка, домашня ковбаса, яку приготувала мама Ярини в печі. Приготували також і запечену качку, від якої Максиму дуже кортіло відірвати шматочок, але так як Ярина заборонила її чіпати до неділі, хлопець використовував всю силу волі, яка в нього була.
Вперше в своєму житті Максим побував на нічній службі в храмі та провів всю ніч там. Він знатний любитель по-спати, але зараз зрозумів, що спати не хоче взагалі, що його сильно здивувало. На душі було спокійно, тепло. Він зрозумів що йому добре і спокійно з Яриною. Він обережно та дуже ніжно взяв дівчину за руку. Та зніяковіла та всміхнулась.
Після того, як священник посвятив кошики, Максим тихенько сказав Ярині: «Яке ж все таки життя прекрасне… Це тепер буде не тільки день Воскресіння Ісуса Христа, а й наше з тобою свято. Превелике дякую, що повернула мене до життя, та дала ще більше сил жити далі. Тим більше, якщо в ньому будеш ти».
