Дідусь моєї дружини здався мені доволі суворим та неприступним. Коли ми були в нього в гостях, то він не промовив до мене жодного слова, а лише дивився на мене з-під лоба. тоді одразу подумав, що я йому не подобаюсь.
Поділився своїми спостереженнями зі Світланою, а вона лише розсміялася:
– Та він на всіх так дивиться, дід Тарас багато чого пережив у своєму житті, тому він такий похмурий.
Якось тесть з тещею привезли діда Тараса на огляд до лікаря. Поліклініка знаходилася неподалік від нашого дому та вони запитали чи можна, щоб дід Тарас побув деякий час у нас, ми погодилися. В державних поліклініках не завжди можна потрапити до лікаря в призначений час. Сталося так, що лікар, до якого був записаний дід Тарас, терміново був викликаний на операцію. Діду Тарасу сказали прийти наступного дня, попередньо він мав здати аналіз сечі.
Дід Тарас категорично відмовився ночувати у нас. Він був дуже наполегливий та переконливий. Батькам Світлани нічого не залишалося як виконати його прохання. Наступного дня разом з аналізами вони знову повезли дідуся в поліклініку, він пройшов обстеження, був в поліклініці цілий день та до нас навіть не зайшов.
Я взагалі не розумів що відбувається. Знову почав діставати дружину запитаннями, вона не витримала та сказала:
– Просто дідусь звик ходити до вбиральні на вулиці, а до таких вбиралень, як у місті, він не звик та не хотів почуватися ніяково.
Я все зрозумів та нарешті заспокоївся.
