Історія сусідки по купе, з якою їхали одним потягом запала в душу. Я знаю, що між батьками й дітьми різні виникають ситуації. Але те, що розповіла Надія, чую вперше. Думаю, що бували й такі випадки в житті інших людей, а я не чула раніше.
Надія з чоловіком гарно жили в передмісті. Тримали велике господарство. Поруч є випас для корови, свині, качки. Троє дітей потрібно ростити. А для цього гроші десь брати. От вони й вирощували все те. Купували в них в основному сусіди, і молоко, і м’ясо. Хоч Надія з чоловіком працювали, але додаток до заробітку не мішає.
Швидко виросли діти. Найстарша Наташа пішла вчитися в інституті, а потім в гуртожиток переїхала. Говорила, що коли дома житиме, то не влаштує особисте життя. Батьки не проти. Через два роки закінчив школу середній Іван. Також вчитися пішов, але жив біля батьків, поки вчився. Найменшого Андрія не любила Надія. Чому, не може пояснити. Не такий як старші, що Наташа красуня, що Іван, красень. Андрій же ніякий. Невеликий хирлявий. І в кого він?
Андрій відчував, що мама не любить його, тому відразу після школи пішов працювати й з’їхав на квартиру, яку наймав разом із приятелем. Якраз в той час помер тато, і без нього стало важко всім. Надія розпродала хазяйство, гроші поділила між Наташею й Іваном. Андрій нічого не просив, Про нього й не думала.
Йшли роки. Всі троє дітей мають свої сім’ї. Надія старіє, сили вже не ті. У великому будинку несила одній господарювати. Просила то Наташу, то Івана, щоб переїхали жити до неї. Але діти відмовлялися. Наташа з чоловіком взяли квартиру кредит. Іван одружився на дівчині, в якої було житло. Але від продажу маминого будинку гроші поділять. От тільки розв’язувати питання з мамою, куди її прилаштувати? Андрій живе самостійно. Зрідка провідує маму, але вона, як і раніше, холодно ставиться до сина.
Вирішила Надія продати будинок. А дітям сказала, що хто візьме її до себе, тому більша частка грошей дістанеться, а другому менша. Про Андрія тиша, не згадує. І тут почалося, Наташа собі більшу частку хоче, тому що квартира в кредиті, погасять. Іван машину нову бажає. А про маму жоден не згадує. До речі, розмова ведеться в будинку мами, і вона все чує.
Неначе очі відкрилися, яких дітей виховала. А Андрійко? Його за що так не любила? Що не схожий на старших. Так то й на краще, і вдача в нього інша. Коли Наташа й Іван поїхали по своїх домівках, Надія поїхала до Андрія. Двері відкрила невістка. Квартирка малесенька, а в них двоє діток.
Просила пробачення у сина за все що зробила, і за те, що не дала любові, якої потребував молодшенький. Просила переїхати до будинку, а вона, Надія, допомагатиме доглядати онуків. Обіцяла весь спадок на Андрія записати.
– Мамо, ми переїдемо до тебе, не залишу одну. А спадок нехай на трьох буде. Вони також твої діти.
Плакала Надія довго, та зробила, як Андрій сказав. Заповіт на трьох написала. Живе добре, ні в чому не потребує. Але Наташа й Іван не ходять до мами, коли дізналися, що мама на всіх трьох написала заповіт.
