Двері в кабінет відчинилися, і на порозі зявився високий засмаглий чоловік. Він уважно подивився на Соломію й сказав приємним голосом:
Доброго дня, Соломіє Богданівно. Я Марко, ваш компаньйон.
Соломія відчула, ніби через неї пройшов електричний розряд. Вона усміхнулася й запросила:
Проходьте, сідайте.
За вікном лив дощ. Майже північ. Вона глянула на кухонний годинник, прибрала в холодильник холодну вечерю й пішла спати. Вже давно не дзвонила чоловікові й не чекала на нього. Втомилася від непевності. А може, просто звикла.
Її чоловіка звали Богдан. Одружилися з кохання ще на третьому курсі університету. За півтора року народився син Ярко, тепер йому пять.
Батьки подарували їм квартиру в новобудові, і вони там жили. Але мріяли про більше.
Після інституту Богдан із другом Русланом зайнялися бізнесом. Руслан був лікарем, спочатку працював у клініці, а потім відкрив приватний медцентр. Богдан, економіст, став його партнером. Згодом до них приєдналися інші однокурсники. Справа розросталася зявилися дві філії у місті.
Соломія сиділа вдома, виховувала сина. Колись хотіла працювати адже вона теж економіст, але Богдан запевнив:
Сиди з Ярком. Я забезпечую нас. Коли піде до школи, тоді й подумаємо про твою роботу.
Вона не заперечувала. Жили добре: щороку їздили до Єгипту, грошей вистачало. На день народження чоловік подарував їй авто. Але чим успішнішим ставав бізнес, тим важчим був його характер. Він уже не був тим безтурботним студентом, якого вона любила.
Тепер вона чекала його пізно вночі. Іногда годувала, але частіше він просто лягав спати. Віддалилися. Розмов по душі не було.
Треба змінитись, вирішила вона.
Пішла до салону, змінила зачіску, купила нову сукню й несподівано завітала до офісу. Богдан здивувався:
Ти? І ще й так змінилася! Чудово, сьогодні йдемо до ресторану.
Але було видно йому не подобався цей візит.
Вечеря пройшла чудово. Він подарував квіти, навіть невеликий подарунок. Похвалив її образ. Вона була задоволена ідея виявилась вдалою.
Богдане, може, подумаємо про другу дитину? запропонувала вона.
Про другу? він здивовано підняв брови. Не думав про це. Побачимо.
Вона вже дрімала, коли задзвонив телефон. Дзвонили з лікарні, просили терміново приїхати. Не пояснюючи.
Тремтливими руками вона попросила сусідку посидіти з Ярком і виїхала. В голові кружляли думки: аварія? Що трапилося?
Біля каталки вона зупинилася. На ній лежав чоловік у крові. Це був Богдан. Він був мертвий.
Вона верещала, плакала, не хотіла вірити. Але це було реальністю. У памяті застрягли уривки: аварія, реанімація, дівчина
Після тієї ночі батьки забрали Ярка до себе. Соломія замкнулася в квартирі, не виходила дні. Випила пляшку коньяку не за раз, але знесилено. Ніщо не допомагало. Вона дивилася на фото, згадувала їхнє щастя, яке розбилося вмить.
Поліцейський пояснив: хтось виїхав на зустрічну смугу й врізався в авто, де були Богдан і Руслан.
Доню, говорила мати, тепер тобі треба жити заради сина. Працювати.
Соломія знала: частка бізнесу перейшла до неї. Вона зібралася й прийшла до клініки. За стійкою сиділа не Дарина, а інша дівчина.
Вибачте, а де Дарина?
Ви Соломія Богданівна?
Так. Де Дарина?
Я тимчасово замінюю її. Вона в лікарні. Ви не знали?
Ні Що сталося?
Вона була в тій машині. Де Богдан Сергійович загинув.
Соломія згадала ті слова: дівчина, реанімація Вона поїхала до лікарні. Дарину вже перевели в палату, але відвідувачів не пускали. Соломія передала їй необхідне, зателефонувала через кілька днів тепер можна було прийти.
Дівчина, побачивши її, злякано відвернулася. Вона ще не знала правди.
Дарино, як ти?
Добре Вона почервоніла. А Богдан Сергійович? Руслан Олегович?
Їх немає.
Дарина заплакала. Соломія вийшла, щоб не заважати.
Через кілька тижній їй повідомили: Дарину виписують.
З нею та дитиною все гаразд.
З дитиною?!
Ви не знали?
Соломія увійшла в палату.
Завтра тебе випишуть. Чоловік забере?
У мене немає чоловіка.
А батько дитини? Чому не сказала, що вагітна?
Боялася
Мене? Не бійся, працювати продовжуй, потім у декрет.
Це син Богдана Сергійовича.
Удар. Ще один удар.
Соломія вибігла, сіла в авто, їхала, не думаючи куди. Зупинилася за містом, вийшла.
Як він міг? Господи, допоможи це витримати
Вона не звільнила Дарину. Чекала, поки та піде у декрет. Дівчина народила сина, але сама померла під час пологів.
Ранковий дзвінок. Невідомий номер.
Дарина померла. Дитина жива. У докуСоломія взяла хлопчика на руки, дивилася йому в очі і зрозуміла, що він тепер її.
