Моя дружина кар’єристка до останньої волосинки. Вона працює на каналі випусковим редактором, але завжди мріяла стати ведучою програми новин. Щоб вислужитися перед начальством та потрапити у список претендентів Дана працювала без перестанку навіть у вихідні дні та відпустку.
Мені подобалося, що моя дружина з такою наполегливістю намагається досягнути того, що хоче. Я пишався й не сунув носа у її робочі моменти, хоча часом розумів, що така надмірна зайнятість її виснажує.
Прожили ми в шлюбі чотири роки. За цей час встигли випрацювати якісь спільні традиції та власні правила. Питання дітей підіймалося лише один раз. У Дани була затримка, вона не на жарт злякалася, я ж був спокійний. Ми одружені, маємо власне житло й зарплата у мене хороша. Прогодувати сім’ю зможу, однак дружина боялася, що через декретну відпустку усі її старання виявляться марними.
Вагітності не було, просто через перенавантаження з’явилися певні проблеми із жіночим здоров’ям. Дана пролікувалася й ми жили собі далі. Та через кілька місяців дружина увірвалася в нашу кімнату вся в істериці. Вона кинула в мене позитивний тест на вагітність й замість радощів, я почув:
-Поглянь, що ти наробив! Ти зруйнував моє майбутнє.
Мені знадобилося дві години, щоб заспокоїти Дану та переконати, що дитина – це добре. Жінка вагалася, а я просто не розумів, що тут іще думати. Домовилися про компроміс – вона народжує, а я йду в декретну відпустку.
Батьки нас сварили, теща з тестем називали мене нахлібником, який зручно вмостився на шиї у їхньої доньки. Мої друзі не стримували смішків й запитувала чи я бувало не загубив своє «хазяйство» дорогою з пологового. Спершу я сердився й навіть намагався переконати дружину побути кілька місяців з донькою, а вже потім повертатися на роботу. Одначе, Дана категорично захитала головою.
Знаєте перші кілька тижнів мені було дуже важко впоратися з усім самотужки. Я часто телефонував до матері, запитував поради, поступово навчився розуміти, що саме потрібно донечці, коли вона плаче.
Побувши з дитиною два місяці я більше не звертав жодної уваги на всі недоречні жарти людей, які намагалася мене «уколоти» декретом. Це таке щастя бачити як продовження тебе вчиться робити щось вперше. Цілувати малесенькі рученята, носити свою крихітку на руках, пригортати до серця, спостерігати за милою посмішкою. Навіть якби Дана передумала й сама попросилася помінятися, я б відмовився. Не хочу пропускати жодної миті із життя Алінки. Я радий, що пішов у декретну відпустку й не шкодую про своє рішення.
