Зі своєю свекрухою я завжди гарно ладнала, хоча вона жіночка з доволі важким характером. Річ у тім, що вона не визнає думку інших людей. Якщо вже задумала щось, то повинно бути так, як вона сказала. І взагалі ніхто не має права робити їй зауваження, виправляти, а тим більше робити по-своєму. Та я теж людина непроста і на таку справу не піду. Характер у мене теж не м’який, тому-то у нашій сім’ї командую я і тільки я. Іншого варіанту бути не може.
Напевно, саме тому Ірина Анатоліївна відразу зрозуміла, що нам краще товаришувати, а не ворогувати. От кожен раз вона заходить в наш дім і не робить жодного зауваження, не критикує і не намагається змусити нас щось робити. А от у свій час сестра мого чоловіка через матір навіть поїхала з рідного міста. Настільки вона мучила її, що в тої вже не було сил витримати цей гніт.
Рита така вже спокійна дівчина. Вона ніколи не могла постояти за себе і за свої інтереси. Тому матір не упустила можливості максимально взяти під контроль її життя. Та навіть як Маргарита поїхала за сотні кілометрів від дому, Ірина Анатоліївна не переставала її діставати. Вона кожного дня по декілька раз телефонувала їй і намагалась проконтролювати кожен крок.
І тут сюрприз, 30-річна Рита завагітніла. Не встигла матір дізнатися про це, як зібрала речі в гості до дочки. Та ж пояснила, що допомога їй не потрібна. І після пологів все ж таки візиту матері оминути не вдалося. Жінка твердо вірить, що без неї дочці ніяк не справитися. І навіть не питає, чи ця допомога комусь потрібна, чи дочці є, куди прихистити маму на невизначений термін.
Все ж скоро Ірина Анатоліївна пакувала валізи. Перед від’їздом зателефонувала нам з проханням забрати кота і ключі від квартири. А в додаток отримали ще й цілий список справ, які ми маємо виконати за час її відсутності. Свекруха відправилась в путь, а на наступний день до мене зателефонувала Марго. Почала плакатися, навіщо ми відправили матір до неї. А я от не розумію, як ми могли стримати дорослу жінку.
Загалом, через тиждень нам зателефонував чоловік Маргарити і повідомив, що теща попрямувала на потяг. Річ у тім, що в їхньому домі вона влаштувала божевільню з перших днів. Бідна Марго плакала кожен день. Андрій просто не зміг терпіти такого знущання зі своєї дружини, тому взяв на себе відповідальність і відправив тещу додому.
Ірина Анатоліївна повернулась без настрою і зла, наговорила всього поганого в сторону зятя. А от я вважаю, що він вчинив правильно.
